Сьогодні ти - герой, а завтра - чужий. Навряд ще місяць тому Василь Ломаченко замислювався про таку істину, але нещодавно "сьорбнув" її сповна.
Можливо, один з провідних українських боксерів й хотів бути максимально ввічливим щодо всіх, але те саме відео ніби прорвало греблю. Ну а як інакше, коли під час війни (нехай і неофіційної або навіть гібридної) ти постиш відео за участю силовиків противника? І народ не став мовчати - Ломаченко досить швидко з "улюбленого чемпіона" став "ватним спортсменом". Українці запустили повну переоцінку статусу Василя та ставлення до нього.
Розгортаємо на повну всю історію шляху Ломаченко до російської пропаганди та розмірковує, хто ховається за звичним нам образом Василя - просто "не думаючий" спортсмен або справжній апологет "русского міра"?
"Справа не у спецназі", а "сенс – не в триколорі"
Звичайно, в цілому подібного розвитку подій та позиції Ломаченко нема чого дивуватися - це вже не перший його політичний (або вірніше, громадянсько-соціальний) зашквар. До цього була "політична напруженість між Україною та Росією", реклама російської продукції та неодноразове "спасибо деду за победу" в кращих традиціях російської пропаганди. А "ввічливі люди" стали лише піком цього руху, точкою, коли загальні маси вже не стерпіли.
Чому зараз зашквар найгарячіший? Крім того, що Василь у відкриту (і не вперше) кидається словами про "братів росіян" і спокійно приймає позицію "русского міра", так і також лояльний до підтримки російських силовиків, спецназу, який на відео називається "ввічливі люди".
Саме так після анексії Криму називаються російські бійці без знаків розрізнення - "зелені чоловічки", які діють неофіційно і в основному в стилі спецназу. Бійці, які в тому числі зараз наповнюють українські території в складі Л/ДНР і воюють проти України. Вороги. Хоча на відео в декількох кадрах чітко простежується прапор Росії...
На зрозуміле обурення в соц. мережах від українців Ломаченко відповідає віршем - красиво, але лише погіршуючи ситуацію. "Суть не в триколорі" і "щоб брат не ліз на брата" - розказує Ломаченко, і ще більше підливає масла у вогонь. І все, Вася більше не улюбленець, його накриває критика та загальна нелюбов. Боксера "труять" не тільки радикально налаштовані українці, а й в середньому нейтральні малоактивні жителі України.
Просто православ'я? Ні, просто помутніння російською пропагандою
Тобто, ще раз - один з кращих боксерів України та її представник на світовій арені підтримує силовиків з Росії, "русскій мір" і не бачить проблем в концепції "мыжебратья". Ухххх, мізки починають закипати!
Хоча варто зупинитися та подивитися на це з іншої точки зору: Василь - старанний спортсмен, який з юних років надаэ значення вірі та релігії, і зараз його просто не так зрозуміли. Відео з "ввічливими людьми" адже в першу чергу православне, про силу духу. Ну буває ж, правда?
В даному випадку - не буває. Ломаченко став саме продуктом російської пропаганди по всіх фронтах. Опубліковане Василем скандальне відео - скорочений чорно-білий "апдейт" відеоролика, зробленого монастирем Російської православної церкви (РПЦ) "Корсунська пустель". Мораль - православні не є слабкими та теж повинні давати відсіч, і т.д. І в кінці - подяка за участь в зйомці "ввічливим людям" (хоча на відео чітко видно, що бійці мають приналежність до силових структур Росії (прапор, екіпірування)).
Чому Вася опублікував більш короткий та чорно-білий варіант - так і залишиться нез'ясованим. Але якщо це була спроба приховати російський прапор, то марно й смішно. Хоча тренер Олександра Усика Сергій Лапін таки надумав заступитися за Ломаченко, парируючи словами "де ви на чорно-білому відео побачили кольоровий прапор?" Ох...
Що цікаво, оригінал відео з військовими відсутній на самому сайті "Корсунської пустелі" в розділі "Відео" (хоча інших роликів навіть цього циклу "Записки вівтарника" там повно). Тільки Youtube-канал. А в кінці ролика авторський підпис "Відеостудія "Корсунь", сліди якої взагалі призводить до... Севастопольське благочиння УПЦ (на оф. сайті якого цього відео теж не знайти).
Тобто, все нібито чисто та на офіційному рівні не має відношення до церкви як структури. Але суть і підтекст чітко визначений - є "наші" (російські) бійці, які ставляться в приклад, і нічого страшного, що вони називаються зашифровано "ввічливі люди" і в чорно-білому варіанті подаються як бійці без знаків розрізнення. І все це "склепала" відеостудія з анексованого Криму... І все це спокійно підтримує всесвітньо відомий українець. Завіса!
Чому Василь все це просуває?
Ні, Ломаченко - не агент КДБ (хоча, тепер як знати напевно...), і робить це не по конкретному завданню з Кремля або розвідслужб. Мотиви інші, особисті, з переконаннями самого Василя та його сім'ї. І проблема якраз в цих самих переконаннях і поглядах, в яких Василь виріс і живе зараз.
У той час, як українське суспільство хоч і мікроскопічними кроками, але крізь дві революції шукає себе та своє місце в історії, український спорт живе в своїй реальності. Законсервованій совковій реальності, яка будується ще на радянських методичках та підходах. І в якій про інтелектуальний та особистий розвиток говорять небагато.
Так, українські спортсмени здобувають перемоги та нагороди для України - однозначно. Але це лише формальне поле, тому що саме держава Україна офіційно делегує їх на турніри і т.д. А ось за національні інтереси та актуальні цінності спортсмени зовсім не "паряться" (і часто навіть не знають про них). Війна з втратою територій, анексія Криму. українська мова та фактична (а не паперова) незалежність країни - це часто далекі теми для більшої частини українських спортсменів. З юного віку вони днями тренуються та подорожують, зависаючи і граючи в телефонах (раніше - в карти і т.п.), читаючи недалекі журнали, слухаючи "Руки вверх" або російський реп, і повністю асимілюючись російською культурою. Пам'ятайте, як той же Ломаченко в серпні 2018-го виклав в Інстаграм відео з кермуванням під пісню Михайла Круга "Пристебнись, братан"?
На жаль, але Ломаченко не став винятком з усього цього. Уродженець Білгород-Дністровського - невеликого містечка в Одеській області (далеко не самий українізований регіон) в парі десятків кілометрів від ще однієї невизнаної республіки російського походження (Придністров'я) в 90-х фактично не міг отримати українські основи при вихованні. Хлопець сформувався в чистому пострадянському просторі, коли навіть в самій Україні (як і в усьому світі) суспільство майже не відділяло себе від Росії. Яке же тут визнання анексії Криму та відкритої агресії Росії на Донбасі?
Так де ж Україна?
Хоча Ломаченко дуже довго та останнім з основної маси спортивних зірок "розкрив карти". Коли Усик вже щосили шкварився на розмовах про Крим (а пізніше - і на темі з Шарієм), а Гвоздик видав тираду на тему "це все Порошенко винен", Василь в стилі гросмейстера мовчав.
Однак загалом, за час своєї популярності, Ломаченко завжди дотримувався проросійського курсу і не цурався "русского міра". Ще в 2019-му Василь в інтерв'ю каналу ВВС в США розповідав про своїх російських друзів, з якими він не буде "розривати відносини через те, що там щось ділять нагорі" (звідти ж і слова про "політичну напруженість між Україною і Росією").
Або як в розмовах про можливу зміну громадянства (не на російське, а на американське) Ломаченко так і не вимовляє слово "Україна". Наприклад, як в одному з інтерв'ю в 2017-му, чи не найпопулярніша цитата на цю тему: "Так, 6 місяців в році я живу в США. Я там готуюся до боїв, але потім завжди повертаюся додому. Тут моє коріння, тут все мені знайоме. Як то кажуть, "де народився, там і пригодився". Я люблю своє місто, люблю свою країну. Я буду жити тут. тут я свій - там чужий", - цитує Василя "7 канал". Звичайно, це може чистий... "Збіг? Не думаю" (?).
Так само Ломаченко не промовляє слово "Україна" навіть в привітанні українських військових з Днем збройних сил України. У той же час Василь просто бажає їм мирного неба, сил і... посмішок.
І навіть коли у Усика прояв українських атрибутів (особливо раніше) йде на досить високому рівні, й назва рідної країни фігурує часто і впевнено, Ломаченко ніби живе в іншому просторі. Хоча в чомусь так і є - по півроку боксер проживає в США, а потім фактично закривається і зникає від чужих очей в рідному Білгород-Дністровському.
Привіт, новий Василь Ломаченко
13 січня Ломаченко видав чергову відповідь в рамках цього політичного бою, яка в його Інстаграм називається "Так є і так буде" і несе в собі відео з нарізкою святкувань перемог з українським прапором. Мовляв, ось же головне - український прапор, і він на місці!
Так-то так, але в глобальному сенсі прапор - символ або атрибут (нарівні з гербом, безперечно, найважливіший), ніж основа. Ломаченко продовжує жити в тій, "пострадянській Україні" (у якій теж синьо-жовтий прапор) поряд з Росією, в той час як сучасні українці прагнуть жити без Росії, воюють з нею та намагаються рухатися в інших напрямках на противагу "русскому міру".
Але Ломаченко не хоче змінюватися як людина (особливо в своїх поглядах та ідеях) - його виховання спортсмена це не передбачає, а в оточенні так не прийнято. Та й як же образити російських друзів, з яким росли поруч в "совковому" "акваріумі"? І яка взагалі війна з Росією, це все просто "поділ десь зверху"! Легше рухатися по своїх, вже торованих рейках та видавати бажане за дійсне...
Як бути зараз і далі? Кожен піде своїм шляхом. Статус Ломаченко зміниться, хоча його це особливо не хвилює (на кар'єру не вплине, а спосіб життя сім'ї в Білгород-Дністровському занадто закритий, щоб відчути наслідки соціальної критики). Фанати ж ще деякий час будуть "полоскати" його та стануть менше підтримувати в боях. Але через деякий час це вщухне, і Ломаченко залишать в спокої. Шкода тільки, що цей самий спокій він отримає не в статусі "улюбленого українського чемпіона", а як "черговий спортивний "ватний" посібник "русского міра".
