Потім до неї прийшли окупанти і забрали на підвал, де змусили "вибачатися" перед загарбницькою російською армією та колаборантами.

Жінка ледь уникла смерті, втекти від окупантів їй вдалося дивом.

Херсон чекав на звільнення. Багато людей попри окупацію публічно висловлювали свою позицію і усіма силами допомагали одне одному.

Аби вижити, Олені Наумовій довелося кинути свою оселю і сховатися. Вона не могла попередити, що жива, навіть найближчих людей.

Вона досі не може отямитися від того, що її рідне місто нарешті вільне. Згадує, як дізналася новину про те, що українські воїни зайшли у Херсон.

Вона зізнається: день, коли у Херсон повернулася Україна, назавжди залишиться одним з найщасливіших у її житті. Днем, який щороку відзначатиме як найбільше свято.