Село опинилося на шляху жорсткої та безпощадної армії рашистів, яка сунула на Донбас. 

В березні тут відбувся один з наймасовіших танкових боїв, коли наша армія стримувала прорив росіян до Слов'янська.  Тоді ж російська артилерія практично стерла з лиця землі цей населений пункт. Далі - піврічна окупація і перебування села поміж двох вогнів. 

Росіянам зрештою так і не вдалося оточити наше угрупування військ на Донбасі з півночі та прорватися до Слов'янська. Але це коштувало великих втрат серед наших захисників. 

В вересні українські військові звільнили село. Точніше те, що від нього лишилося. А лишилися суцільні руїни, сотні покинутих та голодних тварин, трупи місцевих жителів, які пів року лежали під завалами. Десятки тисяч вибухонебезпечних предметів, попалена техніка і відчуття жаху. 

Кам'янка не єдине таке село на рубежі між Ізюмом та кордоном Донецької області, але вона є явним прикладом того, що лишає по собі "русскій мір" та війна.