Крим переживає одну з наймасштабніших засух за останні 150 років, наповнення водосховищ за час російської окупації зменшилося до критичного рівня, існує ризик, що цьогоріч кримчани залишаться навіть без питної води.
Однак водна ізоляція створена штучно, а Кремль навмисно взяв мирне населення в заручники і тепер цинічно шантажує українську владу, щоб та погодилась легалізувати анексію 2014го року, розповіла відома кримчанка, активістка та українська публіцистка Лариса Волошина.
– Так званий глава Криму Сергій Аксьонов на днях визнав: через страшенну посуху намічається водний колапс, люди можуть залишитися навіть без питної води.
– Поки катастрофи нема, але ті водойми, місцеві річки, тобто природні резервуари, які завжди були наповнені водою в цей період, зараз порожні. Через якийсь час це може спричинити значно глобальніші проблеми. Засуха тільки посилює їх масштаб, бо окупанти позбавлюють людей питної води, перенаправляючи її для потреб заводів "Кримський титан" і "Кримсода". І при цьому маніпулюють, мовляв, для того, щоб упоратися з нестачею води, Україна має відновити її подачу (мається на увазі відкрити перекритий у 2014 році ПівнічноКримський канал, який забезпечував до 85% потреб півострова в прісній воді до анексії. – Ред.)
Тому українська влада і міжнародна спільнота мають порушувати питання про хижацьке використання природних ресурсів і створення небезпеки для мирного населення на окупованій території.
– Росія усіляко лобіює повернення води з України в Крим. Остання їх ініціатива – залучити до тиску на нас ООН.
– Для росіян тут є політична складова. Згідно з міжнародними конвенціями, країнаокупант має сама забезпечувати мирне населення. Є один момент. Перекритий ПівнічноКримський канал – інженерна споруда, а не природна, і якщо Україна відкриє його, з точки зору міжнародного права, це означатиме, що вона починає комерційні стосунки з окупаційною владою. Це буде її легалізація, на що й націлена Росія. Ось так під виглядом гуманітарної катастрофи РФ намагається змусити Україну дати воду в Крим і тим самим легалізувати його анексію.
– То чи вдасться Кремлю через міжнародну спільноту повернути воду з України в Крим?
– Ні. Згідно з міжнародним правом, Україну не можуть зобов'язати використовувати інженерні споруди. Ми не можемо перекривати природні артерії, а от інженерні – можемо. Міжнародна спільнота на рівні ООН здатна змусити окупанта встановити опріснювачі і забезпечити Крим водою, принаймні технічною, якщо їм потрібна ця сирована для виробництва чи сільського господарства.
– Колишній радник Путіна, Андрій Ілларіонов, вважає, що президент РФ може військовим шляхом повернути воду.
– Так, він може спробувати це зробити, але знову ж таки, є важливий момент. Буквально в перші дні окупації, ще коли Росія робила вигляд, що "их там нет", їхні десантники і військові захопили насосні станції, які обслуговували ПівнічноКримський канал. Саме вони у 2014му демонтували інженерні машини, які обслуговувала і будувала Україна для забезпечення подачі води. Ніхто не знає, де вони. Певно, що намагались створити катастрофу, провокуючи масову міграцію населення і скорочення числа свідків російських злочинів. Розраховували, що захоплять, зокрема, і Херсонську область.
Зараз ситуація в Росії змінилась. Там можуть і далі погрожувати нам захопленням ПівнічноКримського каналу, але це не так просто. Наш адмінкордон у Кремлі враховують, як кордон своєї країни. Тому піти на ще одну окупацію – це наразитися на санкції і спротив. Україна вже інша, без масштабного кровопролиття наступ не обійдеться.
До того ж російська економіка зараз потерпає від збитків, у них більше немає високої ціни на нафту, великих золотовалютних запасів. Кремль і так намагається зняти санкції під приводом карантину і повернутися в G7. Уявляєте, як вони зіпсують свої плани черговою окупацією! Так що Росія просто лякає.
– Путін може вдатися до диверсій, що не так дорого, як масштабне вторгнення?
– Безумовно, він буде вести диверсійну війну проти України, інформаційну і дипломатичну, змушуючи під різними приводами відновити подачу води в Крим.
Але є один дуже небезпечний момент. Нова Верховна Рада проголосувала за новий перелік стратегічних об’єктів, які не підлягають приватизації. ПівнічноКримський канал був звідти викреслений. Таке враження, що певні сили всередині країни забезпечують можливість приватизувати ПівнічноКримський канал і Каховський водогін. Тоді воду в Крим подаватиме не Україна як держава, а комерційна структура. Отака загроза існує.
– У "Слузі народу", до речі, вже не раз натякали, що Україна може відновити водопостачання в Крим в обмін на певні політичні поступки з боку Росії.
– Українські політики були готові на це ще з 14го року. Андрій Сенченко розповідав, як російські емісари пропонували 100 мільйонів доларів тому чиновнику, який накаже дати воду.
Тобто з боку Росії були спроби спершу підкупити українських політиків, а тепер на них намагаються вплинути під приводом гуманітарної складової. Вода з ПівнічноКримського каналу – це не вода для мирного населення. Вона потрібна для того, аби на міжнародному рівні підписати документи і легалізувати окупаційну владу – так звану Республіку Крим у складі РФ. Росіяни хочуть, щоб Україна підписалася саме під таким формулюванням.
Подруге, окупанти могли закрити підприємства, які є екологічно шкідливими і беруть багато води. Так само вони могли встановити насосні станції, що й обіцяли. Але вони нічого не зробили і тепер намагаються в усьому звинуватити Україну.
– Путін же неодноразово натякав, що Крим такий собі військовий плацдарм, зокрема для розгортання російських баз. Через брак води ця ідея вихолощена?
– Військове значення чорноморських і кримських портів закінчилося після Першої світової війни. Навіть під час Другої світової кримські порти розцінювалися як пастки, а не форпости. Росія має свої порти, є Новоросійськ, звідки можливий наступ на країни НАТО. Але якщо напад відбудеться з українського Севастополя, тоді Путін свідомо ставить під загрозу життя українців. У цьому й полягає значимість кримських портів і військових баз.
Вздовж ПівнічноКримського каналу росіяни збудували величезну кількість військових баз і поселень, але через брак води, не можуть їх заповнити. Тому поміж подачею води, базами і використанням українців як живого щита для шантажу країн НАТО – є прямий зв’язок. Через це українська влада має триматися за свою позицію щодо води, бо в такий спосіб врятує життя і здоров’я своїх громадян, не дасть можливості використати їх і захистить свою територію від відповідного удару країн Альянсу по Росії.
– Загалом, Росія Кримом зараз взагалі займається?
– Нещодавнє інтерв'ю Володимира Костянтинова – колаборанта й очільника окупаційного уряду – просякнуте посланням затягнути пояси. Вони вже зрозуміли, що грошей у Росії на Крим нема. Подруге, навіть окупаційна влада визнає, що цього року туристів не буде. Так що вони вже говорять про скорочення фінансів. І найцікавіше, Костянтинов сподівається, що пандемія змусить світ забути про Крим, пришвидшивши дефакто легалізацію анексії, змусивши Україну подати воду через ПівнічноКримський канал.
– Тобто досі є ризик, що світ легалізує Крим як частину Росії?
– Ні, дивіться. США до кримських санкцій застосували такий же механізм, який колись був до Радянського Союзу щодо країн Балтії. Згідно з рішенням американських парламентарів, у них заборонено визнавати будьколи Крим російською територією, а жоден президент не може скасувати санкції. Для того, щоб це зробити, американський президент має прийти в Сенат чи Конгрес і довести документально, що окупація закінчена.
Така сама процедура діяла щодо країн Балтії. У момент, коли Росія потребуватиме західної підтримки і допомоги, покращення стосунків із цивілізованим світом, вона змушена буде деокупувати Крим, як свого часу Радянський Союз визнав незаконність окупації країн Балтії. Російський парламент колись відмовиться від півострова, у них немає інших варіантів. І це якраз і є ті запобіжники, які поставили наші західні партнери.
Тому Росія не може легалізувати анексію, це неможливо. А от змусити Україну погодитися – це, можливо, єдиний шлях для неї. У зв'язку з цим вона буде тиснути, маніпулювати і підкуповувати політиків далі. Вся українська зовнішня і внутрішня політика мають бути спрямовані на поновлення територіальної цілісності і на повернення окупованих територій.
– Кримчани вже змирилися з російською окупацією? Для них Крим – це Росія чи ще Україна?
– Є різні думки. Серед них – певна ілюзія, якщо провести справжній референдум, то Крим захоче повернутись назад. Є звичайні обивателі, є ті, хто скільки завгодно може любити Україну... Але уявіть собі, якою окупація була для простої людини? Кожного, хто проживав у Криму, змусили переробити всі документи на машину, квартиру, договори з ЖЕКом, на світло, воду і т.д. Уявляєте, що пережили ці люди? Це був документальний армагедон. І тепер сидить собі така людина, тихо працює, любить Україну, навіть приїздить сюди, і думає: "Боже, ще раз це все пережити?".
Тому більшість людей просто не хочуть жодних змін, особливо, карколомних. Вони хочуть, щоб було, як є, щоб усі жили мирно.
