Щирі думки про Надю, депутатів і СБУ.
1. Після вивчення матеріалів, включаючи пояснення самої Надії (котру я зрадницею і ворогом ніколи не вважав і не вважаю), я остаточно переконався в її щирості і в той же час остаточно відвернувся від неї. У дивний спосіб хотіла померти за Україну? З морем крові? Це суто по-путінські, немов збити цивільний літак… Але саме огидне в усіх цих плівках – це її дружні стосунки з уйобіщними хуйловськими ляльками – мавпами Лугандонії… І знищення ворогів України із свідомою самопожертвою чому б не розпочати з них… Чому б не переламати кістки Мураєву, Шуфрічу, Добкіну, замість того, щоб ручкатися з ними після голосування, слухати з їхніх поганих свинолупих ротів брехливі слова підтримки? Раптом пристрелити Медведчука буде достатньо і Ф1 не знадобиться?
2. Ні, я не розділяю думку, навіть в жартівному сенсі, мовляв, “шкода, що у неї не вийшло”. Але зловтішаюся від моральних уродів-депутатів, які гуртом обсерилися, уявивши себе в приготованій Надєю м’ясорубці і одразу позбавили її недоторканості за ЗАМАХ, за підготовку злочину, в той самий час, коли реальний ворюга Розенблат з закінченим складом їхньою ласкою сидить в залі. Його дупу не позбавили імунітету. Адже він – один з них. І краде (підозрюється) так само як і вони, посягаючи лише на власність народу, а не на їхнє депутатське нікчемне життя і здоров’я.
3. Не роздіяляю поросячу радість щодо роботи наших геніальних чекістів. Надю з Рубаном не розкрило СБУ. Їх тупо здали власні друзі, переконавшись в небезпечності божевільного плану. Ніякої системної роботи СБУ (окрім рекету) не існує. Є там декілька професіоналів, але в цілому, як організація, – це була і є банда боягузів і зрадників, здатних лише на грабунок ІТшників і контрабандистів, побори з іноземців і кришування корумпованих чиновників. 80% СБУшників в Криму перейшли на бік ворога, решта перебуває в повній готовності зробити це зараз. Портрети Дзержинського в кабінетах висять відкрито, портрети путіна лежать в схронах…
Леонід Маслов
