Багатьом вона запам'яталася завдяки тоненьким косичкам на голові. Вісім місяців дівчина працювала в одній із найважчих ділянок – стабілізаційному центрі, куди з поля бою доправляють важко поранених.

А ще з першого дня повномасштабного вторгнення Яна збирала та передавала допомогу нашим бійцям на фронт, організовувала житло для тих, хто залишав Харків. І рятувала тварин.

Новий 2022 рік Яна зустріла у Бразилії. Казкові водоспади, чудовий парк, екзотичні птахи, сонячні вулиці, гори – на її сторінці у Facebook десятки й десятки таких фото.

З 24 лютого життя 29річної Яни Рихлицької змінюється. Тепер вся її сторінка присвячена волонтерству та допомозі фронту. Збори гуманітарки, купівля військового обмундирування, шоломів, приладів нічного бачення, дронів, бронежилетів.

А потім навчання тактичної медицини, тренування. І тепер "дівчина з косичками", вчорашня співробітниця великої ITкомпанії рятує важких бійців у стабілізаційному пункті у Бахмуті. Кров, стогін, евакуація, реанімація.

До 24 лютого Яна працювала у великій IT компанії "Аквелон" у Харкові, була рекрутером, потім керувала відділом.

"Вона прийшла на роботу в 2017 році молодим фахівцем. Дуже сонячна, активна, вона могла порозумітися з будьякою людиною. Дивиться, що хтось із співробітників засумував, тут же підходить до нього, цікавиться, чим допомогти. Постійно щось вигадує. Якщо компанія виїхала на природу, Яна вже з ракетками для бадмінтону або гру в "Мафію" організувала. Це такий вогник у компанії був" – розповідає її колега Тетяна Гуляєва.

Декілька років Яна займалася капоейро – бразильський вид бойових мистецтв з елементами акробатики.

Часто з друзями вона їздила до різних країн на фестивалі з капоейро.

"Яна дуже любила подорожі, причому вона вміла все швидко організувати. Пам'ятаю, якось сидимо, вона раптом каже: "Так, у ці вихідні давайте полетимо до Будапешта. Тут є дешеві квитки, я їх уже забронювала. Й так у п'ятницю ввечері ми вже в аеропорту, два вихідні гуляємо в Будапешті. Вона вже й там знайшла цікаве подивитися, сходити" – згадує Тетяна.

Вміння організувати та дістати все, що можна і не можна, дуже стали в пригоді Яні з початком повномасштабного вторгнення.

Її ITкомпанія, як і багато хто в Україні, з першого дня зайнялася збиранням коштів та закупівлею необхідних речей для своїх співробітників та їхніх рідних, хто пішов на фронт.

"Її маленька квартира перетворилася на склад з коробками і речами. Причому вона так швидко розібралася в різних військових технічних тонкощах. Вона читала, дізнавалася, зв'язувалася із заводами, розмовляла з інженерами. Вона точно могла сказати комусь, які потрібні дрони, приціли, шоломи" – розповідає Тетяна.

У перший місяць вторгнення Яна поїхала до себе у Вінницю, де мешкали її батьки. І вона допомагала всім, хто на той час вибирався з Харкова на захід країни. Квартира її батьків перетворилася на перевалковий пункт, там постійно мешкали люди. Вона організувала житло у своїх родичів у селах. А коли вже не було місця, то люди могли спати навіть у них у коридорі, але ніхто без даху над головою не залишався.

Але потім Яна вирішила повернутися до Харкова, щоб бути ближче до фронту і мати можливість допомагати.

Ще Яна дуже любила тварин, у неї вдома жили кішки. Тетяна згадує, що якось наприкінці березня пізно ввечері вони бігли додому до Яни, треба було встигнути до початку комендантської години. І тут назустріч їм вибіг собака.

Ішов невеликий дощ, Яна зупинилася і сказала: "Боже, чому він бігає тут під дощем, треба його забрати, нагодувати". Тут зза рогу вийшла літня жінка – господиня собаки. Виявляється, він утік, а вона не могла його наздогнати. Ще кілька хвилин – і Яна б точно забрала цього пса" – розповідає Тетяна.

Родичка сім'ї додає, що Яна завжди дбала про тварин, і у мирний час допомагала притулкам.

Навіть у Бахмуті вона знайшла житло кільком покинутим собакам.