Журналістка "Прямого" Олена Курбанова все ж змогла поставити президенту Володимиру Зеленському кілька питань, хоча і після пресконференції.
- Пане президенте, скажіть, будь ласка, чи чули Ви інтерв’ю частини Вашого "Dream Team"? Там і Рябошапка, і Данилюк, вони досить суттєво Вас критикували за Ваші рішення, за якісь дії. Говорять, що Ви частково відмовлялися від реформ заради все ж таки дружби з тими ж олігархами. Це просто образи, чи вони мають сенс?
- Я хочу Вам сказати, що це не тільки просто образа. Це, мені здається, неповага, і перш за все це їх неповага до себе. Ви знаєте чому? Коли я йшов у президенти, у нас була передвиборча кампанія, і багато людей працювали з нами. Багато з них залишились. Деякі люди дійсно пішли з команди. Кожен з цих людей мені сказали: "ми йдемо, щоб просто тобі допомогти. Ми так хочемо, щоб ти став президентом України. Але пам’ятай, ми не тримаємось". "Я не хочу бути Генеральним прокурором", - говорив мені пан Рябошапка, - "я не хочу".
Я йому казав: "Руслан, давай, треба". Він каже: "ОК, заради країни, піду і буду чесним Генеральним прокурором, але в будь-який момент скажеш мені Володя, і я піду. Мені є чим займатися". І всі ці люди, про кого Ви кажете, вони всі це говорили "та нам не треба, ми ж тут не заробляємо, нічого немає. Та нас бізнес чекає. Та в нас стільки справ раз, два, три, чотири, п’ять. У нас же багато, ми працювали й на тих і на інших, на багатих, на різних". У них адвокатура, багато грошей, мільйони.
- Вони зрадили Вас?
- Вони зрадили себе. Тому що будь-яка людина, коли її звільняють, яка говорила "я не тримаюся крісла, я нікого тут, Вова, не розставляю, тут моїх нема"... А потім вся вертикаль "їх нема". То ці люди, це неповага їх перш за все до себе. А що ж таке? Тобто політика цікава. Тобто все ж таки тримались за крісло вони.
- Пане президенте, так і Ви тримаєтесь за крісло. Ви ж хочете іти на другий термін.
- Я хочу іти?
