Чемпіон України з боротьби серед молоді, бронзовий призер чемпіонату Європи Богдан Грицай викликав боксера Олександра Усика на бій без правил. Так він відповів на відео Усика, в якому той закликав "диванних експертів" стежити за своєю поведінкою і демонстративно "нокаутував" одного з них.
"Я хочу показати Усику, що за проросійську позицію можна отримати по пиці", – сказав Богдан.
– Як це починалося?
– Вирішив: запишу відео, спробую. Я не очікував, що стільки громадян мене підтримають, що так швидко це набере таких обертів, що за 3 дні буде 250 тисяч переглядів.
– Ти очікував, що він взагалі відповість?
– Я очікував. Я одразу скинув йому на Instagram це відео. Йому багато хто скидав, і мої друзі.
– Ти міг поговорити з Усиком через когось, не викликати його публічно.
– Я хочу публічно показати, що не всі спортсмени ва*ники. Багато хто пише: "спортсмени – з ними все зрозуміло, у них немає голови". Є в Україні нормальні спортсмени-патріоти, які можуть дати відсіч.
– Хто тебе підтримав першим? Я знаю, що тобі дзвонив Юрій Шухевич. Це так?
– Так. Поспілкувалися з ним, він мені сказав приємні слова - "Ти гідний син своєї України". Мені було дуже приємно. Він зарядив мене позитивом.
Були дзвінки, мені присилали багато повідомлень. Писали і деякі депутати. Багато людей підтримало мене.
– Все одно це історія ризикована. В тебе за рік Олімпіада в Токіо. Ти міг би отримати травму, і це могло б якось вплинути на твою подальшу кар’єру. Ти думав про це?
– Ні, я про це не думав. Я вирішив. Я думаю, це важливіше, ніж Олімпійські ігри. Це моя позиція.
– Що на тебе найбільше вплинуло в світоглядному аспекті?
– Звичайно, Майдан. Він дав такий патріотичний поштовх. Мені тоді було 19 років. Світогляд дитини пішов у друге русло. Ти починаєш ставати особистістю – свої думки, своє бачення. Розумієш, що ти хочеш зробити для країни.
– Твій батько був в АТО.
– Так, він прослужив 2,5 роки. За станом здоров’я його відправили в запас, зараз він оформив пенсію і лікується. Він не сховався, а пішов в окопи, відбивався. І нам потрібно відбиватися від російської пропаганди.
– В тебе було бажання піти на війну?
– Було, але ми з батьком вирішили, що він іде на війну, а я залишаюся, навчаюся і буду боротися тут.
– Тобі 25 років, ти тренер. Що далі?
– Моя ціль – Олімпійські ігри. Зараз я готуюсь до них. А потім я вже буду вирішувати, підлаштовуватись під ситуацію.
– В тебе є мрія?
– Так, взяти золото на Олімпійських іграх.
– Чи брав ти коли-небудь участь у вуличних бійках?
– Ні, ніколи. Навіть якщо були такі ситуації, то бійок не відбувалося. Я вирішував це мирним шляхом. Я тренувався не для того, щоб вийти і кинути людину головою об асфальт. Навіщо?
– Ти чув про "тітушок" – спортивних хлопців, яких беруть під певні рейдерські захоплення або на мітинги. Ти з цим стикався?
– Знаю, що знайомі були в таких рухах. Але це погано. Ти все життя тренувався, щоб піти щось захоплювати?
– Що змушує спортсменів туди іти?
– Людина тренується в залі, а коли виходить у зовнішній світ – не получається виступати, заробити собі якийсь дохід від спорту. І вона не знає, що робити.
– Який гонорар ти захотів би за бій?
– Я це роблю не заради грошей.
– Це все одно невід’ємна частина всієї цієї історії.
– Для мене це від’ємна частина. Це не заради якихось доларів. Я хочу показати, що за проросійську позицію можна отримати по пиці.
– Ти готовий викликати на ринг Медведчука?
– Це ж буде нерівний бій.
– Можна говорити, що і з Усиком нерівний.
– Чому?
– Тому що він пропонує за своїми правилами, а ти пропонуєш правила вільного бою.
– Я пропоную не свої правила. Я пропоную, щоб їх не було.
Потрібно розуміти, для чого я все це написав. Людина публічно показала, що, хто буде висловлюватися проти нього, він буде битий. В цьому відео ви бачили правила? Зважування чи суддю? Чи якийсь регламент?
З проросійськими політиками потрібно боротися іншою зброєю.
– Наприклад?
– Словом.
– "Пане Вікторе, припиніть говорити так!" Та ну…
– Потрібно, щоб Служба безпеки України цим займалася.
– Бій з Усиком відбудеться?
– Я думаю, так.
– На що ви готові піти, щоб Усик вибачився, виконав ваші вимоги?
– Хоча б щось він не ніс "русскій мір" до нас в Київ.
