А поки що, в очікуванні, ми ведемо облік ганебних провалів і помилок Зе. Не тому що нам нічим зайнятися. А виключно заради наживи; потім зробимо мемуари і продамо історикам майбутнього.

Отже, в Україні закрили кримінальне провадження проти Байдена.

Вірніше, якщо бути точним, проти Байдена і Порошенка; це у повідомленнях про закриття прізвище Пороха стидливо випало з контексту, а відкривали цю справу насамперед проти ПП.

Заплющивши очі від сорому, ми скоромовкою повторюємо суть цієї справи: колишній Генпрокурор Шокін заявив, що Петро Олексійович звільнив його з посади під тиском Байдена.

Незважаючи на те, що відставку Шокіна свого часу проголосувала Верховна Рада на підставі особистої заяви, підписаної рукою Шокіна. У присутності Шокіна, після звіту Шокіна про виконану роботу. (Ну, десь так, як ВР відправила у відставку Гончарука; пам’ятаєте позивний Самокат?).

Шокін після відставки спокійно пішов на пенсію і зайнявся риболовлею. Потім його щось (чи хтось) вкусило, і він почав поновлюватися на посаді, пройшовши абсолютно всі судові інстанції, аж до Вищого адмінсуду та Верховного Суду, і скрізь йому відмовили. Ну неможливо у нас відкликати заяву про звільнення за власним бажанням, якщо ти передумав через кілька років після звільнення!

Амбіції Шокіна – це навіть не гнилий оселедець. Це професійний анекдот, це «кейс», від якого всі воліють триматися подалі; так містяни переходять на інший бік вулиці, коли назустріч суне міський божевільний.

Те що Шокін побачив для себе нове вікно можливостей у «плівках Деркача» виключно на совісті Шокіна та старечої деменції.

Але те, що за цей «кейс» вхопився Зеленський і висвітлив його на своїй пресконференції, стало шоком для дуже багатьох.

Як можна було так підставитися? Ну добре, тобі прізвище Порошенка засліплює очі, і ти просто біжиш на звук, як лось під час пожежі. Але як??? Чому ж ніхто не спинив, ніхто не стрельнув у ногу, все менше шкоди було б. Як можна заїстися із найвпливовішою країною світу, як можна підтримати цю єресь публічно?

Ні, ми тільки вітаємо закриття «справи Байдена». Подальше її «розслідування» тільки б навішувало нові кілотонни ганьби на нашу державу.

Але розуміємо, що Вова тепер може хоч обзакриватися, хоч тушку Шокіна принести в зубах, хоч Деркача на блюдечку, пізно.

Його особиста кар’єра на зовнішньополітичній арені завершена назавжди. Зовнішньополітичні перспективи України – під питанням.

І питання тут у тому, як швидко ми позбавимося Зеленського.