У них є з чим порівнювати. Два верховних головнокомандувача. Дві сторони однієї і тієї ж війни.
При одному - ти повертаєш своє. При іншому - віддаєш відвойоване ворогу.
І від тебе хочуть, щоб ти посміхаючись сказав - "Все добре!"
І просто - перестав стріляти. Посміхнувся, і помер - коли вистрілять по тобі.

Ти повинен змиритися, коли в твоїх окопах влаштовується ворог. Коли місця, де загинули твої друзі - стають "сірою зоною".
Так хрін вам! Міряйте засцяні штани "потерпілих" на себе.
Ми вже відвоювали цю країну. Ми шість років тримали фронт, і стримували виродків. Ми місили лайно в окопах, вмирали і зализували рани по шпиталям.

Але не знали, що нами прийдуть командувати ті, хто веселив виродків в Горлівці, в день, коли патріотам різали животи і топили в річці.
Що верховним головнокомандувачем стане той, хто називав Україну повією, і жартував про кордон України, котрий "просто відсуває росія".

Ці виродки не вірять в армію. Вони бояться армію. Труси завжди бояться гідних людей. Вони хотіли б нас знищити швидко. Але ж сцють. І в них немає нічого, що перевершить нашу силу.
Тому - все буде добре!
Армію ми побудували. Справжній Главком у нас є на будь-який хріновий випадок.
Тому - випливемо. А боягузливі клоуни - втечуть.

Тому, що Україна - для сміливих і сильних.
А лайно відвалиться з наших берців.

Слава Україні!

P.S. Зазвичай я не прошу про репост, і всіляки "+" у коментах у особистих постах. Але зараз прошу. Бо це виключення. Бо мені це боляче Правда має бути відома всім."

Автор Гліб Бабіч, військовий, поет, автор пісень, учасник АТО/ООС, до 2019 року – прапорщик у 10 огшбр ЗСУ, позивний Лентяй.