Молімося за українського воїна в зимових окопах. ТРИМАЙТЕСЬ, СОЛДАТИ!
Знов така метелиця!
Сніг мете і стелиться….
Вітер завиває,
Снігом замітає….
Світу не видати….
Як же там солдати?…
Нічні вартовії —
Білі з заметілі….
А сніг залітає,
Холодом проймає…
Добрався до тіла, —
Куртка вся змокріла….
Знов така метелиця!
Сніг мете і стелиться,
В’южиться, кружляє,
Сліди замітає….
Заміта окопи,
Що й не видно — хто там…
Не сплять вартовії
Серед заметілі….
А інші дрімають,
Снігом їх вкриває….
Бідні ви солдати,
Як же вам тут спати???
Знов така метелиця!
Сніг мете і стелиться…
Як же вас зігріти,
Рідні наші діти???
Сипле, замітає,
Снігом все вкриває….
Світу не видати…
Тримайтесь, солдати!
Помолимось вдома
Хай зникне в вас втома….
Хай Пречиста Мати
Вберіга солдатів
Від холоду того,
Від ворога злого,
Від бід і напасті,
Від куль і нещастя,
Від снігів колючих
І від ран болючих….
Вбережи їх, Діво,
Нехай хлопці сміло
Врага- супостата
Зможуть подолати!..
А сніг мете, стелиться…
Знов така метелиця!…
Євгенія Юрчишина-Кулик
