Атака дронами на військовий аеродром у Пскові вночі проти 30 серпня була вдалою. Пошкоджено чотири важкі військовотранспортні літаки Іл76. Фактично почалося знищення повітряного мосту до Криму, який російські окупанти почали активно використовувати після серії вдалих атак на Кримський міст.
Але парадокс полягає в тому, що вся військова авіація, якщо вона не в повітрі, а на землі, є вкрай вразливою. Літаки виробляють із легких сплавів. При цьому будьяке пошкодження, навіть завдане викруткою, може повністю вивести з ладу повітряне судно. Сьогодні українські ударні дрони не можуть дістати російські літаки, які базуються, за іронією долі, у місці компактного проживання українців на Амурі, поблизу населеного пункту під назвою Україна. Але там, біля кордону з Китаєм, українські розвідгрупи можуть застосовувати проти авіації ворога китайські дрони, попередньо заправлені вибухівкою. Про це в ексклюзивному інтерв'ю розповів льотчикінструктор, полковник ЗСУ у запасі, військовий експерт Роман Світан.
– По військовому аеродрому окупантів у Пскові було завдано вдалого удару дронами. В результаті чотири важкі військовотранспортні літаки Іл76 були пошкоджені. Як ви оцінюєте цей факт? Чи це означає, що російська військова авіація досить вразлива?
– Уся військова авіація, якщо вона не в повітрі, а на землі, вразлива. Тому що літаки, вертольоти тощо в основному виконані з легких дюралюмінієвих сплавів. Тому, по суті, будьяке пошкодження, завдане навіть викруткою, може призвести до виходу з експлуатації всього літака або авіаційної техніки.
Тому саме на землі найзручніше місце, де можна виводити авіацію з ладу. Аеродроми, на яких розташована бойова авіація, є легальною ціллю та пріоритетом у роботі наших спеціалізованих розвідувальних структур, які або контактно, або у віддаленому доступі з використанням безпілотників завдають ударів по літаках. Це пріоритет.
Закрити, сховати літак практично нереально, оскільки кожен літак, особливо великий – транспортник чи стратегічний далекий бомбардувальник – це дуже велика техніка. Її в ангар не сховаєш, під землю не закриєш. І навіть у капоніри захід безпілотників досить простий.
Знищення російських літаків на аеродромах – це лише початок знищення усієї авіації РФ на місцях базування. Підійти легко, виконати легко, а далі бачимо наслідки.
До речі, те, що почали знищуватись транспортні літаки, – це фактично початок знищення та повітряного мосту до Криму. Тому що після завдання ударів по Кримському мосту, звісно, росіяни переправлятимуть військові вантажі або кораблями флотилії Чорноморського флоту, або авіацією. А це Іл76 та Ан12.
Отже, виведення з ладу таких літаків – це перспективний удар по повітряному мосту Росії як такому.
– Але деякі військові аеродроми Росії розташовані на відстані понад тисячу кілометрів від кордонів України. Я називаю цю цифру, бо українські дрони можуть долати саме таку відстань. Чи це є принциповою проблемою для знищення авіації ворога?
– Ні, абсолютно ні. Справа в тому, що дрони працюють за дальністю бойового радіуса, а це приблизно 500700 кілометрів. Вони летять не по прямій, а скривленим маршрутом, а значить, пряма дальність менша. Але це основний бойовий радіус усієї армійської авіації – близько 500 кілометрів. На цю дальність ми знищуватимемо авіацію ворога за допомогою дронів, БПЛА літакового рівня типу "Бобра" ("Бобер" – БПЛА виробництва концерну "Укроборонпром", – Ред.). Це БПЛА, які літають на Москву та по ближніх аеродромах до РФ.
Щодо далеких аеродромів Росії, куди йдуть далекі та стратегічні бомбардувальники, то до них не тисяча, а тисячі кілометрів. Вони можуть піти на відстань до 7 тисяч кілометрів, аж до населеного пункту Україна, Чернігівка на Далекий Схід. Є там така територія, де сто років тому українці піднімали цілину. Туди було переміщено наших хліборобів, це так звана "Закитайщина" в районі Амура. Там багато українських сіл, українських прізвищ. Там є й військові аеродроми.
Але там можуть працювати розвідгрупи. Вони можуть використовувати ті ж самі безпілотники коптерного типу. Найімовірніше, саме такими дронами нещодавно було знищено Ту22 на аеродромі "Сольці" і, швидше за все, Іл76 у Пскові.
Ці літаки можна знищити прямо поруч із Китаєм коптерними дронами китайського виробництва, а знайти вибухівку та піднести їх ближче до літака, особливо до півкрил, теж можна. У кожному напівкрилі літак має кілька тонн авіаційної гасу. Тому досить просто піднести туди вибухівку, підірвати її і згорить увесь літак.
У такому режимі можна знищувати літаки і на Амурі, і на Кольському півострові – ті ж Ту95 та Ту160, які є там. Швидше за все, ми й виконуватимемо ці завдання. Думаю, куди вони ці літаки не перемістили, ми їх знищимо.
– Тоді постає питання, чи можна нам захистити винищувачі F16, які вже за кілька місяців можуть бути передані Україні. Адже, як ви сказали, будьяка авіація вразлива.
– Так, будьяка авіація вразлива. Питання в її розмірності та в тому, де вона знаходиться. F16 стоятимуть далі, ніж за 500 кілометрів від лінії фронту, від лінії східного кордону, тобто за межами прямої дії безпілотників противника. Швидше за все вони базуватимуться на західних аеродромах. Звичайно, це збільшує час підльоту, але F16 можуть заправлятися в повітрі, якщо це буде потрібно. Також є паливні бази, що збільшують радіус дії літаків до тисячі кілометрів.
Їх не дістане ані "Ланцета", ані "Орлан" на прямому управлінні. Це майже неможливо. Цим ми їх убезпечимо. Від ударів російськими ракетами, які не йдуть на прямому управлінні, а йдуть по координатах, захищатимемо розосередженням, постійним переміщенням літаків із місця на місце. Це оптимальний варіант.
Так ми ховали від ударів та убезпечили від ударів нашу авіацію, яку маємо. F16 – це маленькі літаки, це не Іл76 або Ту160. У них є транспортний пристрій, який їх просто переміщатиме по злітній смузі, по стоянках або просто по ґрунтовці залежно від завдань.
Ці механізми вже відпрацьовані. Дальністю, розосередженням та переміщенням ми рятуємо наші літаки від прямих ударів росіян.
– В останні дні сталося одразу дві трагедії, внаслідок яких загинули українські льотчики – на Житомирщині та під Бахмутом. Чи вважаєте ви, що може йтися про спецоперацію агресора, особливо напередодні передачі Україні винищувачів F16?
– Ні, однозначно ні. Справа в тому, що обидві катастрофи сталися від зіткнень літальних апаратів у групових польотах на гранично малій висоті.
Такі види польотів – найнебезпечніші з тих, що існують в авіації. Тому що один із літаків або вертольотів практично притиснутий до землі. При цьому вони летять на високих швидкостях.
– Тобто часу на реакцію у такому разі у льотчика вже немає.
– Так, немає часу навіть на ухвалення рішень. Великі швидкості – 250 кілометрів на годину біля вертольота, 600 – у літака, на гранично малих висотах, кілька метрів від землі, купа перешкод. І коли другий борт поряд – неважливо, з приниженням чи з перевищенням – у льотчика вкрай обмежений маневр.
Тому, коли ці два види небезпечних польотів – груповий та на гранично малій висоті – поєднуються, дуже велика ймовірність зіткнень. Саме тому у цих двох випадках відбулися зіткнення та загибель льотного складу.
Справа в тому, що в будьякому разі потрібно літати парою, відпрацьовувати групову роботу, тому що бойові завдання виконуються переважно парою. А літати на гранично малих висотах нас змушує відсутність нормальних літаків, які можуть убезпечити себе, з системами РЕП і прикрити.
Тому ми змушені йти між землею та променем локатора супротивника. А промінь починається з висоти 30 метрів – він уже бачить нас. І в цьому діапазоні, від 0 до 30 метрів, потрібно прошмигнути, проскочити. Одному літаку ще вистачає цієї відстані, а двом – ні. Тому що вони йдуть не на одній висоті – або з приниженням, або з підвищенням. Значить, один з гелікоптерів або літаків практично стелиться біля землі. Загалом є проблеми.
