Бо коли тобі було 18, ти обирав торгувати собою. А коли мені було 18 я обрала Україну. Я обрала боротись за неї на Майдані, а згодом і на війні.

Вова, поки ти скакав по сцені ми ховались від куль беркутні. Поки ти сліпуче посміхався на корпоративах ми сідили в окопах під "градами". Поки ти виводив бабки в офшори ми виховували молодь, плели масксітки, закупали волонтерку, чергували в шпиталях та жертвували собою.

За ці 6 років загинуло близько 15 тисяч чоловік. Зараз я спробую пояснити так, як тобі буде зрозуміло. З кінця 2013 року в боях за Україну загинуло 4 повних аншлаги концерту "кварталу" в великій залі Палацу "Україна", Вова. Невиразна якась цифра, так? А якщо 62,5 повних аншлаги малої зали? А якщо 70 аншлагів в "Жовтневому".

Знаєш, Вова, дві третини загиблих молодші від тебе. Ти розважався вони помирали. А знаєш, майже в кожного з них ще могли бути діти. Тисячі ненароджених дітей, Вова. Геніїв. Письменників. Винахідників. Митців. Просто людей, Вова. Тисячі.

І знаєш, коли ти з теплого кабінету розповідаєш про "посередину" і про відводи військ ти продовжуєш вбивати їх, Вова. Ти влаштував концерт "кварталу" на цвинтарі, ти це розумієш?

А знаєш, що ще?

Ти забув, що це військовий цвинтар. І всі, в кого в пам'яті живі сотні загиблих вміють вправлятись зі зброєю. На відміну від тебе, Вова. А ще, знаєш... Нам нема чого втрачати, крім України. Тому ми битимемось до останнього подиху і останньої краплі крові. І після смерті ми будемо приходити до тебе, Володимир Зеленський, у снах.