Російські окупанти насильно утримували чоловіка понад чотири місяці та майже не давали їсти.

До початку повномасштабної війни Володимир працював закордоном і не мав військового досвіду, а у лютому повернувся в Україну та сказав рідним, що буде волонтерити, але насправді пішов у армію.

"Шостого квітня він написав мені останнє повідомлення і сказав, що в нього все добре. Далі я набирала, писала, а відповіді не отримала" каже мама Володимира.

Оксана зазначила, що лише 1 квітня дізналася, що син поїхав в Маріуполь.

Туди Володимира та інших військових відправили вертольотом.

"Він знав, що летить туди в один бік та які можуть бути наслідки. Я його зараз питаю, чи зробив би зараз поіншому, він каже, що ні: "Я б зробив так само навіть і не думаючи" повідомила Оксана.

Опівночі 21 вересня мама Володимира почула новину про обмін полоненими і у списках вона побачила ім'я та прізвище сина. Тоді жінка кілька разів їх перечитувала, щоб впевнитися, чи немає помилки.

Пів на четверту ночі до Оксани зателефонував син з незнайомого номера і тоді вона відразу впізнала його голос.

"Вов, де тебе можна знайти, на якій фотографії?", а він каже, щоб не шукала, бо не впізнаю. Там схуд більше як на 40 кілограмів" розповіла вона.

У полоні російські військові давали на добу українцям 100 грамів води й 200 грамів їжі.

Зараз Володимир Лучко на реабілітації, його повернення чекає родина та все село Борохів Волинської області.