Той час часто описується з ностальгічною ноткою про те, що "раніше і трава була зеленішою, вода мокрішою, а люди добрішими".

Радянській людині приписувалися такі якості, як чуйність, сердечність, готовність завжди і скрізь приходити на допомогу один одному.

Пропонуємо згадати, яким насправді було життя в "совку".

Репресії та доноси

У 193050і роки в совку щосили процвітало доносництво.

Цей період сформував типаж людинидонощика. Він усміхається вам на вулиці, це добрий сусід, душевний колега, але водночас пильно стежить за вашими словами і діями, щоб при першому вдалому випадку донести на вас.

Такими діями, поперше, людина підносила себе, а, подруге, могла претендувати на матеріальні "плюшки".

В цілому, ніякої "особливої доброти" у радянських людей в ті роки не спостерігалося.

Це було сіре і бідне суспільство, пронизане доносництвом і взаємною недовірою.

Суспільство заздрості до успіхів сусіда

У більш пізні "благополучні" радянські часи життя стало ситніше, але доброта від цього в радянській людині не прокинулася.

Люди почали заздрити один одному у когось квартира більше, сусід машину купив, а сусідка пилосос, колега "дістала" путівку на море, а подруга привезла модні чоботи "зза бугра".

Для отримання тих чи інших благ "добрі" радянські люди не гребували йти по головах.

І хоча були вже інші часи, "капнути" на ту чи іншу людину в якенебудь місцеве партійне відділення вважалося цілком нормальним.

"Обійти" ж ту чи іншу людину в гонитві за життєвими благами вважалося навіть чимось гідним і успішним.

Всі ми пам'ятаємо образ "радянської продавщиці"

Тотальна бідність, заздрість, невлаштованість і обмеженість ресурсів призвели до того, що більшість радянських людей були не те що недобрими вони часто були озлобленими.

Бійки і лайка в магазинах, штовханина і хамство в переповненому громадському транспорті, черги в поліклініках все це ніяк не сприяло якійсь атмосфері "доброти", про яку люблять говорити ті, хто зітхає за щасливими радянськими часами.