13 липня окупанти на Донбасі влаштували потрійну засідку для українських військових. Загинув медик і троє бійців ЗСУ, ще двоє поранені. На це відреагував українське МЗС, але не Верховний головнокомандувач, президент країни Володимир Зеленський.

На Донбасі стався воєнний злочин, про який повинні знати всі міжнародні партнери України. Про це та багато іншого в бліцінтерв’ю на телеканалі Obozrevatel TV розповів ветеран АТО Мирослав Гай, передає ukrmedia.

– З приводу ситуації, яка сталася на Донбасі. Домовилися про режим припинення вогню…

– Це попередня версія. Насправді зараз буде йти розслідування, як відбувалися домовленості, з ким безпосередньо домовлялися, хто взяв на себе зобов’язання з того боку, що вони нібито забезпечать цей зелений коридор.

Мені дуже сподобалася реакція нашого МЗС. Як на мене, вона була більш правильна, ніж мовчання президента. У нас зараз фактично Міністерство закордонних справ щодо заяв про ситуацію на фронті виконує функції Офісу президента. Це взагалі мав би робити Верховний головнокомандувач.

– Про воєнний злочин?

– Так. Їх відверто звинуватили у воєнному злочині, тому що, наскільки я розумію, група, яка висувалася забирати нашого загиблого, була повністю оснащена білими касками, всіх попередили й нібито узгодили з ОБСЄ. Вони порушили всі конвенції, обстріляли медика. Це дійсно воєнний злочин.

Із кожного такого епізоду потрібно проводити ретельне розслідування.

Зрозуміло, що зіткнулися з обманом із того боку, зрозуміло, що була підготовлена засідка. Наскільки зрозуміло зі слів речників і наших військових, обстрілювали одразу з трьох напрямків. Очевидно, що це спланована операція.

Але знову ж таки питання: якщо вони влаштували засідку, з ким домовлялися з того боку? За кожним таким злочином повинно стояти щонайменше прізвище командира регулярного формування. Як ОБСЄ отримали підтвердження – чи вони виходили безпосередньо на росіян, чи режим припинення вогню давали СЦКК з того боку. Тут багато невідомих.

Давайте почекаємо, поки відбудеться розслідування. Але без сумніву, що це воєнний злочин, однозначно в усьому світі це саме так і буде трактуватися.

У нас зараз фактично кожного дня загиблі й поранені. Ми бачимо, що Москва посилює тиск на українську владу.

– Ми про це ще поговоримо. Тут важливий момент – реакція української офіційної влади.

– Немає реакції.

– МЗС ми почули.

– Це МЗС. Але тут питання до президента. Це мовчання… Я не пам’ятаю, щоб під час таких обстрілів п’ятий президент Порошенко мовчав.

На нього всі дивляться, всі чекають. Не тільки опозиція, яка, звичайно, звинувачує президента в тому, що він не реагує, але й дивляться і його прихильники і взагалі все українське суспільство.

Можливо, вони не знають, як реагувати на ті чи інші кризові питання – я не знаю, як там відбувається комунікація.Точніше, її немає. Міг би відосик якийсь "запилять". Я не знаю, може, він не в країні, може, він помер.

Що буде, якщо ми, наприклад, отримаємо повідомлення, що Росія під прикриттям навчань "Кавказ2020" розпочала відкриту агресію? Він теж буде 34 дні мовчати? Останнім часом це його характерна реакція.

Як на мене, його мовчання завдає шкоди національній безпеці.

– А як би мав відреагувати президент? Чи мав би він телефонувати в Кремль?

– А нащо нам телефонувати в Кремль?

– Вони ж дають прямі вказівки.

– У нас із ними йде війна. Насамперед президент мав би порушувати це питання на всіх міжнародних майданчиках, в ООН, він мав би терміново обговорити цю проблему з нашими іноземними партнерами.

Я пам’ятаю, як у таких ситуаціях діяв Порошенко. Він одразу спілкувався з президентом США або з державним секретарем чи кимось такого рівня. З пані Меркель, із президентом Франції. Тобто вся міжнародна спільнота отримувала інформацію безпосередньо з вуст першої особи держави, Верховного головнокомандувача.

Це важливо, тому що це дає можливість посилити санкції, зробити заяви з боку міжнародної спільноти. Це додаткова фіксація злочинів на міжнародному рівні.

Ясно, що розвідка наших партнерів надасть їм усі потрібні звіти, але коли це станеться – невідомо.

– Чи треба скликати "нормандську четвірку" через загострення ситуації на Донбасі?

– Звичайно, потрібно. Такі підступні дії з боку Російської Федерації ставлять під питання будьякі мирні перемовини.

Йдуть мирні перемовини згідно з міжнародним правом, із міжнародними спостерігачами. Відповідно, щоразу, коли Росія порушує будьякий пункт, наприклад, Мінських домовленостей, ми маємо це питання порушувати на найвищих переговорних і дипломатичних майданчиках у світі. Для того, щоб розширювати пакети санкцій.

Росію просто потрібно постійно бити тією зброєю, яка є. На фронті – тактичними методами, бо ми не здатні вести повномасштабну війну з ядерною державою. Але, повірте, наші хлопці дають гідну відсіч на кожен обстріл дозволеним озброєнням.

Путін знов порушує питання повернення Росії в G7, повернення на міжнародні майданчики, хоче знов бути рукопотисним. Ми маємо наносити нищівні удари по всіх лініях – дипломатично, економічно через санкції, репутаційно, інформаційно. Цього не відбувається.

– На Донбасі відбувається загострення…

– Давайте так: на Донбасі немає загострення, там війна, щоденна війна. Там іде війна за українську незалежність. Ми виборюємо свій суверенітет, територіальну цілісність, захищаємося від російської агресії.

Так, зараз немає розширених бойових дій, повноцінних бойових операцій. Є локальні епізоди. Але там йде повноцінна війна.

Зростання кількості обстрілів відбувається з різних причин щороку. Іноді вони починають активізуватися під час важливих дат або перемовин, щоб використовувати Донбас для тиску, іноді цим алкоголікам просто зарплату привезли, іноді їм привезли нове ПК, іноді там відбуваються тренування підрозділів РФ. Снайпери там просто іспити складають на живих людях у бойових умовах.

– Олексій Резніков сказав, що Україна не отримувала жодних ультиматумів з боку Росії, і тут ми бачимо такий тиск.

– Ми можемо сміливо говорити, що перемовини зайшли в глухий кут. Ми бачимо абсолютно фашистські заяви з боку РФ – і щодо їхніх претензій на території країн колишнього соцтабору. І заяви, що Україна має взагалі забути про Крим, і абсолютно нахабна заява Путіна, що Крим не став причиною зіпсованих стосунків.

Вони відверто зневажливо ставляться до України, і українська влада часто дає приводи для цього.

Резніков окреслює червоні лінії, що Україна поки що, слава Богу, не йде на умови Кремля – легалізація збройних формувань під виглядом "народної міліції", проведення виборів без виведення звідти регулярних формувань РФ і інша повна маячня.

Ми не знаємо, в яку гру зараз грають наші дипломати. Вони бачать, що зайшли в глухий кут. Жодні обіцянки, які Зеленський давав на виборах, не виконано. Жодні. Найголовніше, що він обіцяв, – мир.

– У нього є ще 4 роки.

– Не смішіть мене. З тими діями, які допускає влада, я думаю, що немає в нього 4 років. Я думаю, що ця влада буде змушена піти – я сподіваюся, в законний спосіб, бо Україна не витримає нових глобальних революцій.

– Українці точно не хочуть.

– Це не питання – хочемо ми чи не хочемо. Як свідомі громадяни ми маємо ставити питання національних інтересів. Не в національних інтересах зараз якісь революції, вони загрожують національній безпеці. Але дії влади самі спрямовують українське суспільство на постійні акції непокори.

[…] Як взагалі досягається мир? Лише перемогою або програшем. Якщо Зеленський капітулює перед Росією, здасть Україну, піде на забаганки Кремля, відмовиться від НАТО, ЄС і повернеться до нової союзної держави – буде мир. Просто це вже буде не Україна, а якась Українська область, край чи щось таке.

Якщо ми переможемо завдяки допомозі світової спільноти, дотиснемо і змусимо РФ прибрати свої війська з української території… А це можливо – ціни на нафту падають, тиск на Росію продовжується, ситуація там дуже нестабільна – подивіться на протести в Хабаровську, рейтинг Путіна шалено падає… Вода камінь точить. Санкції грають роль, Росія несе шалені економічні втрати.

"Мінськ" – це інструмент. Порошенко теж розумів, що це невигідний формат, що він не може сприяти миру. Але сенс "Мінську1" був втягнути Росію в перемовини за участю міжнародних спостерігачів, намагатися нав’язати їм статус учасника війни, сформувати вимоги, на які могла б погодитися Україна, зупинити гарячу фазу збройного конфлікту хоча б на якийсь час.

Ми показали всьому світу, що Російська Федерація не дотримується Мінських домовленостей, показали, що вона є учасником цього конфлікту.