Валерій Залужний попри відсутність емоцій ззовні болісно переживає українські втрати.
Він згадав як плакав, коли довелося сказати матері захисника, що її син загинув.
Головнокомандувач ЗСУ зазначив: "Я, перш за все, нормальна людина з абсолютно нормальним серцем і те, що емоції на обличчі й у поведінці не видають, скажемо так, людського болю, це ще нічого не значить.
Насправді, серце відчуває це дуже і дуже болісно. І навіть зараз мені не хотілось би згадувати ті імена, які закарбувались мені в пам'яті. Немає сил щось зробити із цими записами.
Мабуть, я ще не готовий до цього. Колись я, мабуть, це зроблю, щоб видалити цю людину з телефону назавжди, але не вийде видалити це з пам’яті".
На запитання, чи доводилося йому плакати, Залужний відповів: "Будучи Головнокомандувачем мені не хочеться зізнаватися у якихось там слабкостях, але я людина. Один раз я плакав, коли мама шукала свого сина. Він був пілотом вертольота, який літав у Маріуполь. Ще на той момент, поки я з нею переписувався, у мене була надія, що все ж таки він живий і все буде добре. І в один момент мені доповіли, що він загинув, його немає".
Залужний зазначив, що коли він мав поговорити з мамою про загибель військового, у нього "не вистачило сил".
Він відмовився називати ім'я захисника і зазначив, що всі полеглі воїни достойні почесті і визнання.
Головнокомандувач додав, що дуже погано переживає українські втрати.
