Президент Володимир Зеленський і прем'єр Денис Шмигаль мають звернутися до українців і розповісти, якими саме методами влада боротиметься з масовим безробіттям, спровокованим економічною кризою через карантин. Інакше Україну очікує величезний відтік трудових мігрантів у пошуку роботи і кращого життя – розповів у інтерв'ю український бізнесмен і блогер Олексій Давиденко.
Чому уряд допустив явні перекоси при введенні жорсткого карантину в Україні і чому не намагався виправити їх протягом двох останніх місяців.
– Прем'єр Денис Шмигаль нещодавно пообіцяв створити 500 тисяч робочих місць в Україні, щоб тут утримати трудових мігрантів, які повернулися із країн Заходу через епідемію коронавірусу.
– Це запитання, яке я теж хочу поставити – а коли ці робочі місця будуть створені? В якому році, у 2030му? Якщо прем'єрміністр сказав, що ми повинні створити 500 тисяч місць, щоб люди не їхали, як він вважає, скільки люди можуть чекати на це? На скільки часу вистачить їм їхньої "подушки"? У моєму розумінні, вона може тривати місяцьпівтора, але гроші вже закінчилися. Якраз до середини травня буде два місяці карантину.
Людина, яка хоче залишитися, у якої немає грошей, вона хапається за таку заяву прем'єрміністра як за рятувальний круг. Він сказав: "500 тисяч місць". Людина ввечері в новинах подивилася, а за вечерею каже дружині: "Давай почекаємо. На місяць грошей ще є на хліб. Не хочу поки нікуди їхати, хочу бути з родиною. Піду до Фонду зайнятості, дізнаюся про нові робочі місця, про які говорив прем'єрміністр". От він пішов раз, пішов два, пішов три із запитанням: "Я хочу дізнатися, які місця з'явилися".
Ось і я хочу запитати – вже ж мають бути ці робочі місця? Поки не бачу і не чую ні що це за робочі місця, ні скільки їх створено, ні яка там заробітна плата.
Власне, президент чи прем'єр мали вийти в ефір і повідомити: в такій області стількито робочих місць з'явилося, в такій – стількито, в такій – стількито. Ідіть до вашого найближчого Центру зайнятості. Місця, вакансії такі, така зарплата. Поспішайте, кількість місць обмежена.
– Все частіше читаю, що нинішня влада слабка. І чим далі, тим усе гірші.
– Я не політик, не можу оперувати поняттями. Я кажу про те, що нинішня влада в моїх очах підприємця не експертна і не компетентна. Це, мені здається, набагато гірше, ніж слабка.
– Багато пишуть, що при владі опинилися дилетанти.
– Так це ж очевидно. При владі опинилися люди, які не мають жодного відношення ні до управління великими колективами, ні до управління великими обсягами коштів, ні до планування, ні до макроекономіки, ні до держполітики, ні до міжнародних відносин. У жодній державній сфері, крім кіновиробництва і напевно, концертної діяльності, ці люди некомпетентні.
– Чим це загрожує країні в цілому? Плюс ми опинилися не просто в економічній кризі, а ще й у вірусній.
– Відсутність компетентності, експертності і вміння ухвалювати рішення загрожує будьякому бізнесу, будьякому підприємству, а Україна – це велике підприємство. Чим загрожує? Банкрутством. Більше нічим.
Я реалістично дивлюся на речі. Якщо завтра моє підприємство очолять люди, які не мають жодного відношення ні до цієї сфери бізнесу, ні до економіки, ні до фінансів, які не в змозі ухвалювати рішення, у них немає жодної компетенцій, то мій бізнес якийсь час проживе ще просто на інерції руху, а потім вилетить у трубу.
– Якщо весь бізнес зазнаватиме збитків, в країні почнеться просто масове безробіття.
– Малий і середній бізнес звикли виживати в цій країні. У нас ніколи не було легких часів. Нам ніколи не було легко, ми завжди з чимось боролися. То з наїздами силовиків, то з драконівськими законами, то з мінливими правилами гри, то з курсом, який злітає втричі, то з кризою. Ми перебували у стресі завжди. Тому великим спасінням для влади є те, що бізнес звик до дурнів у владі. І якщо бізнес виживе – це буде не заслуга влади. Це просто буде щеплення, яке вже давно зроблене бізнесу для виживання у будьяких умовах. Але це буде всупереч усьому.
– Таке враження складається, що іще рік такої політики з боку Зеленського і його команди, і ті самі 73% підтримки налаштуються проти нього.
– Я не дивлюся телевізор багато років, але я знаю від своїх друзів і родичів, що більшу частину реальних новин про відсутність компетентності, постійні скандали всередині влади, загальнонаціональні канали не транслюють. Якийсь час влада протягне на цьому інформаційному голоді і вакуумі. Багато хто в регіонах, у селах, селищах не користується інтернетом, не може бачити альтернативні думки. Для них об'єктивна картина йтиме із затримкою. Щойно люди почнуть отримувати об'єктивну інформацію, а вона рано чи пізно буде до них доходити, звісно, підтримка будьякої влади, якщо вона поводиться некомпетентно, падатиме.
– Епідемія коронавірусу зробила якісь "відкриття" про нашу медицину?
– Мені вона показала об'єктивну ситуацію, яка є. Тут немає нічого випадкового або якогось такого, що просто "вау, а ми не знали". Ми чудово знали про те, що у нас дуже слабка медицина, тому, власне кажучи, запускалася медична реформа. Розуміючи, що багато разів за 25 років різні українські міністри, чиновники, колишні лікарі, головні лікарі нічого зробити не могли, запрошували фахівців зза кордону, міжнародних експертів тощо, аби пробувати інакше це все побудувати. Просто ми, на жаль, об'єктивно були б не готові до такої ситуації.
Ні, коронавірус не відкрив нічого нового. Він просто ще раз продемонстрував нам те, про що ми з вами говоримо: про відсутність компетентності, відсутність експертності та невміння ухвалювати швидко популярні і непопулярні рішення.
– Українські медики працюють до нестями, маю на увазі тих, які бореться з Covid, і отримують зарплату десь 510 тисяч гривень. Хіба це гідна оплата праці? Які зарплати мають бути у медиків?
– Моя думка, що лікар повинен отримувати гроші за надану послугу, а не зарплату. Що в країні має бути медичне обов'язкове страхування. Тобто компанія страхує, за це платить або сама людина, або роботодавець, або, якщо це малозабезпечені, наприклад, чи пенсіонери, то їх страхуватиме, безумовно, держава. Таким чином ми застрахуємо всіх людей. Буде прейскурант, як у приватній клініці, і кожна послуга буде оцінена. Ти застрахувався раз на рік, приходиш до лікаря, страхова оплачує конкретну послугу, з якої йде оплата лікаря. Хороший лікар – до нього йдуть, він заробляє більше. Поганий лікар – до нього не йдуть, послугами його не користуються, він не заробляє нічого.
Те ж саме стосується облаштованості поліклінік. Пацієнт із медичною страховкою сам вирішуватиме, куди йому нести ці гроші. Туди, де йому нахамили, він, звісно, не піде. Він піде туди, де до нього нормально ставляться, де компетенція лікаря його влаштовує. Відповідно, в таких лікарнях накопичуватимуться гроші, можна буде зробити ремонт, купити нові меблі, обладнання тощо. Все очевидно.
– Чи працює перша хвиля медичної реформи?
– Вважаю, що в цій частині реформи нічого поганого нема. Це як автомобіль – проблем, якщо у вас Мерседес, немає. Питання, хто за кермом. Якщо за кермом людина з правами, у якої є досвід – це добре. А якщо за кермо посадити 13річного підлітка без прав – це погано. Питання, хто керує автомобілем під назвою "реформа", і скільки грошей вам виділяється на це. Я нічого поганого в першому етапі реформи не бачу. А в другому бачу. Його, поперше, роблять непідготовлені, подруге, підганяють під наявний бюджет, а не навпаки. Так це ніколи не працює. Звідки візьмуться гроші, якщо ви підганяєте під те, що у вас є?
Зеленський цей етап розкритикував, але ж він уже півтора місяці як впроваджений – ще з 1 квітня. Сьогодні у нас із вами 5 травня (день запису інтерв'ю. – Ред), президент виступив учора – 4 травня. Місяць і чотири дні, як цей етап вже працює. Працює кострубато, погано. Тим, хто в медичній сфері не новачок, було зрозуміло ще півтора місяці тому, що його треба зупиняти, переносити і допрацьовувати. Подивимося, що робитимуть далі.
– У себе у Facebook ви написали, що українські меценати мають вимагати в Офісу президента публічний звіт за кожен долар, витрачений з 17 березня на гуманітарну допомогу для боротьби з коронавірусом. Що це означає – забезпечення провалено, гроші розкрадені?
– Ні, я не знаю. У мене немає фактів, які можуть підтверджувати або спростовувати розкрадені гроші чи ні. Я кажу про те, що точно знаю, що велика кількість багатих людей в Україні давали гроші Офісу президента для того, щоб він організовував закупівлі засобів захисту, устаткування під лікування коронавірусу.
Я вважаю, що великий бізнес має повне право попросити звіт про використання своїх грошей. Більше того, попросити в інтересах всієї країни, бо вони давали їх не на себе, а щоб лікувати громадян України. І тому вони мають право запитати, а Офіс президента зобов'язаний за кожну отриману копійку відзвітувати, показати, скільки коштував літак, стоянка в аеропорту, заправка, послуги логістичної компанії, послуги банків тощо. Показати по кожному пункту. І тоді кожен зможе скласти, скільки було витрачено саме на товар, які ціни були, а скільки було витрачено на супутні послуги супроводу, логістику тощо.
– Якщо підсумувати, то як влада може впоратися з епідемією? Колапсу медичної системи наче не відбулося.
– Ми перебуваємо на задвірках Європи. У нас не було, як в інших країнах, такого туризму, який привів до Італії коронавірус. У нас не було стільки іммігрантів, як у Франції. У нас не було жодного з тих елементів рознесення вірусу, які були в іншому цивілізованому світі. Ми – глибоко відстала країна, на жаль, на задвірках Європи. І нам пощастило, ми просто щасливчики, що до приходу коронавірусу ми опинилися в такому відсталому стані.
Я вважаю, тут немає глобально жодної заслуги влади чи президента, чи ще когось у тому, що ми поки заразилися менше, ніж інші. У нас не було такої кількості викликів і переносників, як в інших країнах. І дуже рано ще говорити, чи впоралися ми з коронавірусом. Щотижня у нас спостерігається в середньому 5відсотковий приріст виявлення даного захворювання. І поки це так, говорити, що ми побороли вірус і можна підбивати підсумки – дуже рано.
