Загинув Дмитро Коцюбайло позивний "Да Вінчі" український воїн, перший доброволець, якого надано звання Героя України прижиттєво.
З 18 років він захищав нашу землю від російських окупантів.
За повідомленням, під час одного з боїв Дмитра в шию потрапив уламок російського снаряду.
Поранення виявилося смертельним.
Яким "Да Вінчі" пам'ятається всім українцям
Дмитро народився 1 листопада 1995 року в ІваноФранківській області.
З юністю йому подобалося займатися творчістю, він працював із гранітом, зі шкірою і навіть кував по металу. Проводив розкопки у місцях боїв Другої Світової війни. Багато присвячував час спорту легка атлетика, футбол, байдарки.
Дмитро приїхав на столичний Майдан, коли йому було 18 років. Позивний "Да Вінчі" закріпився за воїном, бо до Революції Гідності він навчався у художньому ліцеї.
Коли ж стало "гаряче", хлопець швидко склав випробувати, а потім відразу знову вирушив до Києва та приєднався до лав "Правого сектора".
З 2014 року захистив Україну на фронті. Він узяв зброю до рук, коли йому ледве виповнилося 18 років. Спочатку він був командиром взводу добровольців, потім – роти добровольців. У 2014 році отримав тяжке поранення в Пісках Донецької області, після одужання повернувся на фронт.
18річного Дмитра спочатку призначили старшим відділенням, і він керував діями 10 товаришів по службі, багато з яких були старшими за його віком. 2015го йому довірили керівництво цілою ротою.
Його називали найталановитішим молодим військовим.
Коцюбайло брав участь у боях за Покровськ, Карлівку, Червоноармійськ, Піски, СавурМогилу. Ледь залишився живим і не потрапив в оточення біля Степанівки.
У березні 2017 року призначений командир 1ї окремої штормової роти «Вовки Да Вінчі» ДУК ПС, який пізніше переформатували на батальйон.
2022 року отримав звання молодшого лейтенанта. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну воював у складі 1 ОШБ ЗСУ.
