Еволюція святкування Дня Перемоги в моїй голові
В дитинстві для піонерів і комсомольців СРСР – а я ними був – День Перемоги був великим травневим пам’ятним днем. Ми зустрічалися з ветеранами, вручали їм квіти, вітали віршамипіснями, допомагали прибирати їхні двори, брали участь в урочистих лінійках, парадах, концертах.
Те, що сьогодні в Росії стало "побєдобєсієм", почалося, як на мене, зі святкування 30річчя Перемоги, 9 травня 1975 року. КПРС зрозуміла, що СРСР починає все швидше в і швидше програвати Заходу за параметром "рівень життя населення", і потрібно щось робити з головами "гомо совєтікус". І придумали фанатично відмічати День Перемоги, а молодь змушували читати/вчити/конспектувати військові (а потім – і трудові) "звитяги" Генсека КПРС Леоніда "Бровеносця" Брежнєва.
Це він, як ми прозріли, героїчним політруком "розрулив" бої на Тамані, що і виклав в забутому нині назавжди опусі "Малая земля". Він, хто не знає – 4 рази отримав звання Героя Радянського Союзу! Перше з них – через 21 рік по закінченні війни, уявляєте ступінь маразму в СРСР!!! З відстані нинішніх днів незбагненно – яке нікчемне і недалеке створіння керувало СРСРом! Культ Брежнєва став однією з основних причин його, "совка" кончини.
Далі настала перебудова, і історію Великої Вітчизняної війни можна було вивчати не лише з брехливих радянських підручників. Відкривши рота, я прочитав якусь книгу Віктора Суворова ("Ледокол", мабуть, не пам’ятаю). Потім – ще десяток статей і мемуарів про те, що та історія ВОВ, яку я вивчав у школі – велика брехня! Брехня, цинічно побудована радянськими комуністами і кегебістами на кістках мільйонах загиблих радянських людей – солдатів і цивільних – через бездарне і злочинне так зване "командування" партією і військовими командирамим’ясниками, на кшталт Жукова чи Ватутіна.
Масовий героїзм радянських ( в тому числі – українських) людей, які боролися з німецькофашистськими загарбниками – був, і в основі такого героїзму було бажання захистити свою землю, свої домівки, свою Батьківщину. А колосальні втрати СРСР – значно більші, ніж Німеччини були лише через нелюдську радянську комуністичну систему!
А ще всім нам стало відомо, що насправді тієї Перемоги без допомоги країн Заходу – в основному США – могло би і не бути саме у 1945му році! Що допомога була колосальною продукти, техніка, зброя. І тому перемога над гітлеризмом є спільною перемогою багатьох країн Європи і світу. Тому чесно і порядно було відзначати її разом – 8 травня. І відзначати не перемогу у Великій Вітчизняній війні, а – перемогу у другій світовій над гітлерівською Німеччиною, як це роблять всі союзники по антигітлерівській коаліції.
Так для мене День Перемоги 9 травня доповнився Днем Пам’яті 8 травня.
Вже майже немає тих, хто воював в окопах другої світової. Вже неможливо їх побачити на парадах Перемоги, або взяти у них інтерв’ю. Ідіотські псевдопатріотичні вистави, які розігруються на деяких телеканалах країни ніякої виховної ролі не грають, бо частогусто оперують штампами, придуманими ще брехливими комуністамиісториками ВВВ. Тим паче, що наразі йде війна з реальним ворогом, а не тим, якого вже 75 років не існує!
Ми всі змалку вчили і думали, що День Перемоги 9 Травня – це символ перемоги над війнами в Європі. Але у нас під боком виріс новий агресор – путінська Росія. Послідовник гітлерівської Німеччини.
Фактом розв’язання війни проти України у 2014му році Росія смачно плюнула на ту Перемогу 1945го року. Виходить, Росія не може без нових жертв і не може жити без крові! Вдумайтесь: російська анексія Криму та агресія на сході України триває вже більше, ніж друга світова війна!
Російська агресія проти України назавжди переконала мене не святкувати День Перемоги саме 9 Травня. Бо це неприродньо святкувати свято перемоги над колишніми загарбниками моєї Батьківщини разом з її нинішніми загарбниками.
Віднині для полеглих в боях другої світової війни 19391945 років українців та інших народів залишилась у мене лише одна пам’ятна дата День Пам’яті 8 травня.
Вигнали німецькогітлерівських фашистів – вигонимо і російськопутінських рашистів!
Автор Ігор Кондратюк
