Чому рішення Зеленського спірне?

Своє рішення президент мотивував просто – коаліції у Верховній Раді вже давно немає, тому в нього є право її розпустити.

Річ у тому, що після парламентських виборів 2014 року фракції парламенту створили коаліцію "Європейська Україна". До неї на той момент увійшли: Блок Петра Порошенка, "Народний фронт", "Самопоміч", "Батьківщина" і Радикальна партія Олега Ляшка. На момент створення, 27 листопада 2014 року, в ній було 302 народні депутати.

У 2016 році "ЄУ" дійсно переживала серйозну кризу. Одна за одною її покинули Радикальна партія, "Батьківщина" і "Самопоміч". Почався тривалий період переговорів.

У результаті коаліція все ж була реанімована на базі найбільших політсил у парламенті – БПП і "Народного фронту", а також позафракційних депутатів.

Правда, як стверджував представник Зеленського в КСУ Федір Веніславський, "факт відсутності коаліції був підтверджений багаторазовими виступами політичних лідерів і представників фракцій.

"Конституція України не передбачає ніяких вимог до наявності в указі будьяких обґрунтувань, крім вказівки конкретних положень, на які спирався президент, видаючи цей указ. Усі положення Конституції, які дають йому це зробити, в указі є", – підкреслив Веніславський.

Але не все в цій позиції так просто. Ухвалюючи рішення про розпуск Ради, президент оминув важливий момент – парламентська коаліція деюре розпалася за три дні до його інавгурації. Раніше офіційної заяви не було. Тому говорити про припинення існування коаліції неправильно.

Згідно зі ст. 90 Конституції України, є декілька приводів розпустити Раду:

• Парламент не зміг протягом 30 днів сформувати коаліцію;

• Протягом 30 днів під час однієї сесії відкрити пленарні засідання;

• Після відставки Кабміну протягом 60 днів не сформований новий уряд.

У цьому контексті важливо пам'ятати ще одну норму закону – парламент не може бути розпущений за півроку до кінця своєї каденції. З огляду на той факт, що нинішня Рада почала працювати 27 листопада 2014 року, то крайній термін її розпуску – 27 травня 2019 року.

Тому офіційно коаліція розпалася за декілька днів до інавгурації Володимира Зеленського, у п'ятницю, 17 травня, коли вийшла фракція "Народний фронт".

Після заяви "НФ" спікер парламенту Андрій Парубій оголосив про припинення існування коаліції фракцій "Європейська Україна" у Верховній Раді й закликав народних депутатів почати консультації про створення нової. На це у них було б 30 днів. На цьому, наприклад, наполягав юрист і народний депутат від "Народного фронту" Ігор Алексєєв.

"Починаючи з 17 травня 2019 року парламент має місяць для формування коаліції. На момент оприлюднення указу президента про розпуск цей термін не закінчився", – зазначив він.

Правда, процес був припинений через розпуск парламенту указом президента, ось тут і починається найцікавіше. Буквально через декілька днів у КСУ звернулися 62є народних депутатів, які вважають, що указ про розпуск парламенту неконституційний. У їхньому поданні йдеться, що аргумент для розпуску Ради – відсутність коаліції – не міг бути використаний.

Що вирішив КСУ і чому рішення вважають політичним

Конституційний суд визнав законним указ президента. Вибори відбудуться 21 липня 2019 року. Процес організації виборчого процесу йде повним ходом і його вже не зупинити.

Фінальний висновок був обґрунтований "вирішенням конституційного конфлікту народом шляхом проведення позачергових виборів до Верховної Ради, що відповідає вимогам частини другої статті 5 Конституції". Таке формулювання вказане на сайті КСУ і воно викликало, м'яко кажучи, здивування багатьох юристів. Виходить, що КСУ не зміг визначити конституційність рішення, але вибори вирішив не скасовувати.

Екссуддя Конституційного суду України Микола Козюбра також вважає, що рішення "викликає багато запитань і зауважень". Він нагадав про те, що "головне завдання парламентської коаліції – сформувати уряд і підтримувати урядові ініціативи. Ніхто формально не рахує, скільки депутатів налічує коаліція", – підсумував він у коментарі OBOZREVATEL.

Ексзаступник міністра торгівлі та економічного розвитку Наталія Микольська здивувалася формулюванням суду, де йдеться, що рішення ухвалено, виходячи з ідеї вирішення "конституційного конфлікту народом".

"Народ у нас вирішує тепер конституційні конфлікти. Потрібно тоді ліквідувати Конституційний суд України. КСУ констатував, "що рішення конституційного конфлікту народом шляхом проведення позачергових виборів до Верховної Ради відповідає вимогам Конституції". Ну чому ж так нахрапом, напролом, на рівні випускника не найкращої юридичної школи?" – пише у Facebook Микольська.

Член правління Центру політикоправових реформ Юлія Кириченко звертає увагу одразу на дві позиції в рішенні КСУ. Перша – це відсилання до 5 статті Основного закону, де вказана першочергова влада українського народу. Друга – відсилання КСУ до конфлікту президента й парламенту.

"Посилаючись на цю статтю Конституції, можна обґрунтувати абсолютно будьяке рішення в нашій країні. Але ми повинні відрізняти пряму демократію і представницьку. В цьому ж випадку ми маємо справу з указом президента, який був обраний через представницьку форму управління", – розповіла Кириченко.

Дійсно, така кількість спірних моментів і правова колізія наштовхує на думку, що рішення КСУ було, найімовірніше, політичним. І воно вигідне нинішній владі.

За даними останнього опитування, проведеного спільно центром "Соціальний моніторинг" і Українським інститутом соціологічних досліджень імені Олександра Яременка, у пропрезидентської партії є реальні шанси взяти більшість у парламенті. А це пряма можливість сформувати не тільки коаліцію, але в майбутньому і свій Кабінет міністрів.

Ще одне цікаве спостереження – блискавичне "вкидання" інформації про рішення КСУ. Варто зазначити, що першими інформацію про це опублікували два інформаційні агентства, традиційно лояльні до влади – "Укрінформ" та "Интерфакс".

До того ж блискавично на публікації у ЗМІ відреагувала й спікерАдміністрації Зеленського Юлія Мендель. Правда, буквально через 15 хвилин свою публікацію вона видалила.