Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Співачка та заслужена артистка України Світлана Білоножко була знайома із загиблим капітаном Антоном Сидоровим. Чоловік та його друг Денис Париж виступали на її авторському концерті у Палаці "Україна" ще на початку війни на Донеччині.

"Коли у 2015 році ми готували наш концерт "Мелодія сердець", то я звернулася до волонтерів із військового шпиталю. Запитала, чи немає у них знайомих військових, які співають. І вони одразу порадили Антона та його друга Дениса. Так ми з ними познайомилися", – каже Світлана.

На концерті Антон із другом виконали свою пісню "Спіть, браття мої". Зал тоді стояв і плакав.

Після цього подружжя Білоножків підтримувало зв'язок з Антоном. "Це був дивовижний хлопець", – каже Світлана.

Вона згадує, що коли Антон був удома в Києві між ротаціями, то його збила машина, боєць отримав серйозні травми. Тоді його спочатку відправили до приватної клініки, але потім вони організували його переведення у військовий шпиталь.

"Там найкращі лікарі, вони його буквально зібрали. Пам'ятаю, я сиділа у нього в палаті, ще була його дружина Наташа. Кажу йому: "Антоне, ну може вистачить уже воювати, давай додому". А він каже: "Не можу. Мені хлопці сняться. Я ще трохи там побуду, повоюю і повернусь". І він одужав і знову поїхав на Донбас, до своїх хлопців", – згадує артистка.

Вдома в Антона залишилися дружина та троє дочок, молодшій ще немає і року. Чоловік мріяв після закінчення служби зайнятися науковою роботою. А для душі – співати й складати музику.

"Він планував жити, хотів співати й виступати. Я ще йому говорила, що, дивись, мовляв, у нас, артистів, рік за три йде. Публіка любить молодих і красивих, треба ще встигнути. Ми сміялися. Він був такий шляхетний, такий ввічливий і толерантний. У ньому був такий чоловічий шарм. Ми ніколи не вибачимо тим, хто вбиває наших найкращих хлопців, ніколи…" – каже Білоножко.

Хотів зайнятися наукою та записати альбом

У Палаці "Україна" Антон співав разом із побратимом Денисом Парижем. Пісня "Спіть, браття мої" присвячена загиблому у 2014 році другові Вані Лесникову. Антон і Денис познайомилися ще на початку 2014 року.

"Обидва тоді рвалися на фронт. І так вийшло, що два наші розвідбатальйони з'єднали, і він став нашим командиром. Ми спочатку ще були незадоволені: навіщо нам чийсь командир, у нас свій є. Але потім ми з Антоном були в секреті і, щоб не заснути, пошепки розмовляли. Я вразився, яка він всебічно розвинена людина. Ми говорили з ним про релігію, спорт, музику, науку. Та про все", – згадує Денис.