Андрій Матвієнко служив молодшим інспектором відділення інспекторів у Донецькому прикордонному загоні. Під час руху автоколони, яка поверталася з виконання завдання по захисту рубежів на Державному кордоні України, поблизу селища Лисиче пункт пропуску "Успенка" (Донецька область) , автомобіль УАЗ, в якому знаходився Андрій, підірвався на радіокерованому фугасі. Важкопораненого прикордонника за допомогою санавіації було евакуйовано до військовопольового госпіталя, де він, від важких ран, 8 серпня 2014 року помер.
Без підтримки залишились дружина та донька.
Указом Президента України № 660/2014 від 21 серпня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений відзнакою Кіровоградської області «За мужність і відвагу» (посмертно).
23 лютого 2016 року Кіровоградська міська рада своїм рішенням перейменувала вулицю Башкірська на вулицю Андрія Матвієнка, а 27 лютого на фасаді Кіровоградського інституту комерції відкрито пам'ятну дошку Андрію Матвієнку.
Її звуть Олександра Матвієнко. На цій світлині їй три з половиною роки. І, на перший погляд, вона дуже схожа на сотні таких же дітей. Але ось погляд цієї дівчинки зовсім недитячий. Глибокий і задумливий.
"Для мене, як для мами я бачу цей погляд щодня. Так, він сумний, можливо, я так думаю дитина щось розуміє в своєму маленькому віці. Папа говорив, що Сашуня буде їм пишатися, а тепер, напевно, і тато нею пишається ", говорить мама Саші Ірина Матвієнко.
Батько Саші прикордонник Андрій Матвієнко загинув на Донбасі в серпні 2014 року. Татову медаль "За мужність і відвагу" Саша отримувала разом з мамою під час відкриття Алеї пам'яті в Кіровограді.
Минув майже рік після смерті батька, а дівчинка так і не змирилася, що його більше немає.
"Вона дивиться в небо і кличе батька, каже: мама, тато мене бачить, тато мене чує? Кажу: чує. А чому він нічого не говорить? Каже, я не хочу татагероя, я хочу тата з собою. Я його дістану, дай мені високий стільчик і я його звідти дістану", розповідає мама Саші Ірина Матвієнко.
Знімок Саші з батьковою медаллю на грудях зробив місцевий фотограф. Спочатку думав, фото не вийшло, тому що дівчинка опустила очі. Але коли розглянув його на моніторі комп'ютера сторопів.
"Смуток, такий біль. Здається, що маленька дитина, такий погляд, як у дорослого, тримає цю медаль, на задньому плані військовий, так все склалося, я не знаю, дивом", згадує фотограф Олександр Козловський.
Фото за лічені години розлетілося в соцмережах. Мільйон переглядів, тисячі перепис. А ось користувачі з Росії стали скаржитися адміністрації Фейсбук на фото. І його заблокували…
Автор Герои АТО
