Однак після початку повномасштабного вторгнення в Україну вони вже програли у газовій війні.

На відміну від нафти, яка легко транспортується океанськими танкерами, газ найбільш ефективно та економічно переміщається стаціонарними трубопроводами.

Будівництво трубопроводів забирає багато часу та грошей. І рф не може швидко знайти заміну ЄС.

У 2010і роки європейські споживачі вважали за краще покладатися на більш дешевий і нібито надійний трубопровідний газ із росії. 

Потім, 2021 року, за рік до нападу росії на Україну, європейці різко виявили межі надійності російських енергоносіїв.

Натомість європейські економіки виявилися набагато стійкішими, а газова зброя росії набагато менш грізною, ніж побоювалися. 

Історія цього успіху – це історія великої винахідливості. За останні 12 місяців європейські країни досягли чудового енергетичного повороту. Вони зменшили попит на газ. Споживання природного газу в Європі у 2022 році оцінювалося на 12 відсотків нижче, ніж у середньому за 2019–21 роки. На 2023 рік прогнозується подальше скорочення споживання.

Уряди Європейського союзу витратили близько 800 мільярдів євро (860 мільярдів доларів) на субсидування рахунків за пальне у 2022 році.

Сполучене Королівство виділило надзвичайну субсидію у розмірі 400 фунтів стерлінгів (500 доларів США) на сім'ю для покриття витрат на пальне.

Німеччина зазвичай реекспортує майже половину газу, що імпортується, і, незважаючи на дефіцит усередині країни через кризу, вона продовжувала реекспортувати аналогічну частку партнерам по ЄС.

У міру того, як європейські країни скорочували своє споживання, вони також змінювали джерела постачання.

Зіркою цієї частини історії є Норвегія, яка замінила росію як найбільшого постачальника газу до Європи.

Норвегія перебудувала свої морські родовища, щоб видобувати менше нафти та більше газу.