У Європі знову активно заговорили про скасування санкцій проти Росії.

Пожвавилися прихильники цього кроку після повернення Москви до Парламентської асамблеї, а також з огляду на "зелене світло" будівництву газової труби "Північний Потік2".

Зараз про "потепління відносин" говорять на рівні урядів і парламентів країн ЄС. Чи може Європа остаточно закрити очі на агресію РФ і як за цієї ситуації діяти Україні — з'ясовував OBOZREVATEL, передає ukrmedia.

Головне:

• Політики в ЄС усе частіше говорять про нормалізацію відносин із Москвою. Йдеться найперше про зняття економічних санкцій і повернення торгівлі;

• Лише за останній місяць санкції з Росії були зняті у ПАРЄ, до того ж, неоднозначні висловлювання пролунали з Італії та Словаччини;

• Міжнародники запевняють, Європа планомірно готується до нормалізації відносин із Росією. Прагматизм, а також кремлівське лобі беруть верх;

• Україні за цієї ситуації радять об'єднати зусилля і чітко вибудувати лінію взаємодії з партнерами із ЄС.

Італія та Словаччина "зустрічають" Путіна

Після низки зустрічей на полях саміту G20 в Осаці (Японія), президент Росії Володимир Путін полетів до Європи. У четвер, 4 липня, відбувся його візит до Італії, де він провів низку зустрічей із місцевими політиками, також Папою Римським Франциском.

Загалом Європа — важливий інструмент для Росії у боротьбі із США і тиском на Україну. У червні Кремль все ж зумів прорвати ізоляцію в ПАРЄ, домігшись відновлення прав своєї делегації. Щоправда, вже за кілька днів ЄС продовжив на півроку антиросійські санкції, до 31 січня 2020 року.

Такі рішення в ЄС ухвалюються консенсусом, усіма членами Союзу, тому важлива складова зовнішньої політики Кремля — активізувати підтримку лояльних країн.

Незважаючи на те, що на вулицях Риму Путіна зустрічали гнівними мітингами, загалом зустрічі минули досить непогано. Окрему увагу в цьому контексті варто звернути на переговори із прем'єрміністром Джузеппе Конте. Зазначимо, Італія — парламентська країна, де президент має лише представницькі функції, реальну ж владу мають парламент і кабінет міністрів.

"Ми вважаємо, що санкції не є самоціллю, ми вважаємо їх тимчасовим заходом. І Італія працює над створенням умов для подолання цього стану відносин між ЄС і Росією, який є поганим і для ЄС, і для Росії", — заявив Конте у рамках пресконференції за підсумками переговорів.

Простіше кажучи — Італія дає чіткий сигнал на поступовий перехід до політики скасування режиму санкції.

Ще один пролом у європейській обороні — Словаччина. До парламенту країни внесуть на розгляд резолюцію про необхідність скасування антиросійських санкцій та нормалізації відносин із Москвою. Причому це не просто чергова ініціатива, а документ, який підтримує голова парламенту Андрій Данко.

"Ніхто не каже, що ми повинні відмовитися від співпраці із США, Великобританією та іншими західними країнами. Але неприпустимо, щоб ми перебували, по суті, у стані конфронтації із державою, з якою маємо щільні як історичні, культурні, економічні, так і чисто людські зв'язки", — прокоментував резолюцію її автор Петер Марчек.

Проблем Україні завдає і ситуація з "Північним Потоком2". Проект практично завершено, багато в чому завдяки його головному лобісту — Німеччині.

Найбільший ситуативний союзник України у санкційній війні з Росією — це США. Завдяки підтримці Вашингтона окремі обмеження ще діють проти Кремля. Щоправда, як запевняє міжнародник Ілля Куса, Штати у війні з РФ думають також і про власні інтереси.

"Якщо подивитися на санкції проти Росії з боку США, то вони спрямовані насамперед на ізоляцію країни від ринку високих технологій. Особливо йдеться про військові розробки, нафтогазовий сектор. Для Штатів Росія тут конкурент. Це єдині сектори, де є серйозні обмеження, які в майбутньому можуть вдарити по Москві. В інших сферах це чисто формальні рішення", — пояснив Куса.

Що робити Україні

Опитані експерти впевнені, що уникнути поступового зняття санкцій проти Росії не вдасться. Зараз же проросійські сили поступово переконують європейців змінити своє ставлення до Кремля.

І на це є відразу кілька причин:

• Сильне проросійське лобі у Європі. Не секрет, що багато політичних партій у ЄС офіційно або неофіційно спонсоруються з Росії. Наприклад, лідер ультраправої французької партії "Національний фронт" Марін Ле Пен нещодавно заявила, що "один російський банк" погодився кредитувати її партію;

• Прагматичний погляд європейців. Багато політиків і бізнесменів думають насамперед про фінансову і дипломатичну вигоду для своєї партії/бізнесу/країни. З огляду на все ще сильний вплив Росії на Європу, багато хто поступово повертається до неї обличчям;

• Проблеми української дипломатії. У зовнішньої політики України було багато перемог, зокрема і визнання Росії країноюагресором, введення санкцій. Але, тим не менш, останнім часом форма брала гору над змістом. Окремі акції перетворилися на шоу.

У цьому контексті варто відзначити і невиразну політику президента Володимира Зеленського. З одного боку звинувачувати його у провалі санкційної політики не варто. З іншого — за підсумками, наприклад, скандального повернення Москви до ПАРЄ президент не проводив телефонні конференції ні з лідерами країн, ні з іншими дипломатами.

На думку глави комітету у закордонних справах, позафракційного народного депутата Ганни Гопко, зовнішня політика України має працювати безперебійно, незалежно від виборів або ситуації всередині країни.

"Має бути координація між парламентом, МЗС і президентом. Загальне розуміння ситуації. Не можуть бути такі публічні скандали, вони занадто негативно впливають на зовнішню політику і грають на руку Росії... Президент повинен не відмовлятися від підтримки навіть тих людей, які працювали за Порошенка. Якщо вони знають свою роботу, мають певні знайомства і контакти у дипломатії, то вони повинні допомагати в цьому контексті. Необхідно формувати команду, яка займатиметься зовнішньополітичним відомством", — пояснила Гопко.

Українська зовнішня політика має бути єдиною. Можливо, вже після позачергових парламентських виборів вдасться повноцінно сформувати дипломатичний трикутник Президент — Верховна Рада — Міністерство закордонних справ.

У цій ситуації важливо опрацювати єдиний підхід до санкцій проти Росії, позиції країни щодо війни на Донбасі (Мінських угод, Нормандського формату зокрема), а також двостороннім відносинам із США та іншими партнерами.