"Немає нічого більш цинічного в українській політиці, ніж те, як Сергій Лещенко відробляє замовлення, ще й за російські гроші.
Вчора він запропонував представити до державної нагороди голову тарифного регулятора Валерія Тарасюка. Так, окрім того, що він отримує 300 тисяч у місяць в Укрзалізниці, нічого не роблячи, Сергій ще займається пропозиціями про державні нагороди. Талановита людина 
Що тут сказати.
Але чому Сергій, пропонує дати державну нагороду Тарасюку? Чиновнику, який регулярно відвідував Роcію і втретє за рік намагається підняти тарифи на електричну енергію для промисловості.
Друзі, все просто. Саме Тарасюк виявився основним спонсором виборчої кампанії Лещенка. У липні 2019 року майбутній голова НКРЕКП вніс на рахунки кандидата Лещенка двома траншами майже півмільйона гривень, що склало 60% усіх надходжень. Це майже вся офіційна зарплата Тарасюка за 2019 рік. І це тільки офіційна частина, яка відображена у звіті НАЗК.
Так за що ми повинні нагороджувати Тарасюка, за те що він давав гроші Сергію Лещенку?
І ким взагалі був Тарасюк, коли фінансував Лещенка? Це колишній топменеджер російської бізнесімперії VS Energy, який, як викрили народні депутати, регулярно відвідував Москву в 20162018 рр. Тобто вже після початку війни, вже після того, як він був чиновником нової української влади, який мав доступ до дуже сенсативної інформації як член НКРЕКП у 20142016 рр.
В мене нема питань, чому ця людина з очевидними зв’язками в стані країниагресора очолила усю енергетику при цій владі, але чому раптом вона фінансує головного українського «антикорупціонера». Це питання." автор депутат від ЄС Олексій Гончаренко.
"Чим далі в ліс, тим товщі партизани 
Знаючи мою палку любов до поціновувача антикорупційного фістингу Лєща, мене ткнули носом в пост Олексія Гончаренка (див. вище – ред.). І я там волала, як пароплав.
Бо виявилося, що всю його (Лєща, а не Гончаренка) передвиборчу кампанію 2019 року спонсорував такий собі дядечко Валерій Тарасюк. Який за дивним збігом обставин на той момент був топменеджером російської енергетичної компанії та регулярно відвідував Москву під час війни. От власне і практично все пояснення, чому СерЛєщ публічно і безсоромно лобіював імпорт балалайної електроенергії.
Нагадаю ще, що в жовтні 2019 року Тарасюк наказом Зеленського був призначений членом НКРЕКП, а в листопаді був обраний її головою. Якщо, звісно, слово «обраний» може відобразити правдивий стан речей, кхекхе. Ну і якщо ми пам’ятаємо, то саме від часу продавлювання Тарасюка на цю посаду в українській енергетиці почалося суцільне пекло, догосподарювалися практично до дефолту, вже на порозі стояли. Навіть завжди прибутковий Енергоатом почав показувати збитки, які за півроку дійшли до 2,6 млрд грн.
А лаптям настала лафа, бо в нас досі, якщо хто не знав, об’єднана енергосистема з країнами СНД. І якщо у нас піке, то ми входимо в залежність від Росії. Знову. І можна буде поставити хрест на планах влитися в європейську об’єднану енергосистему ENTSOE.
Натомість СерЛєщ намагався (і досі намагається) впарити суспільству думку, що Тарасюк робить правильні і корисні для України речі. Але тепер ми принаймні знаємо справжню причину — бабло.
Хоча зрештою це завжди так." автор Олена Монова.
