Прессекретар російського президента Дмитро Пєсков наголосив, що наразі немає умов для проведення чергового саміту в "нормандському форматі".

Пєсков зробив цю заяву після телефонної розмови президентів Росії і Франції. За словами прессекретаря Путіна, президенти обговорювали "нормандський формат", але про визначення дати саміту мови не йшлося, пише  Віталій Портниковпортніков для "Радіо. Свобода".

Прикметно, що Володимир Путін демонстративно обговорює "нормандський формат" із західними лідерами. У дні річниці останнього, паризького саміту "нормандської четвірки" Путін спілкувався із німецькою канцлеркою Ангелою Меркель, тепер от поговорив із Емманюелем Макроном. Але серед співрозмовників Путіна немає українського президента Володимира Зеленського. Й це, звичайно ж, не випадково.

Насамперед російський президент бажає продемонструвати українському колезі, що не збирається з ним бачитись й навіть контактувати, поки Київ не погодиться із кремлівським "порядком денним". А цей порядок денний для Донбасу є давно відомим і його чергового разу озвучив Путін на своїй підсумковій пресконференції. Це – прямі перемовини із маріонетковою владою так званих "народних республік". А для чого? Зовсім не для того, щоб наблизитися до закінчення війни та до відновлення територіальної цілісності України. А для того, щоб з учасників конфлікту, з агресорів перейти у "посередники". Й саме для того Путін спілкується про "нормандський формат" із Меркель та Макроном. "Ви – посередники і я – посередник". Ось як варто розшифрувати його сигнал.

Чи означає все це, що в разі, якщо Зеленський – чи будьякий інший український лідер – не піде на пряму чи приховану капітуляцію перед Путіним – саміт "нормандської четвірки" вже не відбудеться? Ні, не означає. Єдина проблема для проведення такого саміту – це небажання Путіна бути серед його учасників. Але таке бажання може виникнути, якщо російський президент вирішить використати саміт як можливість вирішення проблем, що не мають безпосереднього стосунку до Донбасу.

Перед переговорами у Парижі такі проблеми були. З українським президентом під час окремої зустрічі Путін, як відомо, обговорював енергетичні питання – після програшу "Газпрому" в Міжнародному арбітражі вирішення цього питання стало для російського президента нагальним завданням. Адже недарма експерти називають "Газпром" "гаманцем Путіна".

Своя гра у Путіна була і з Макроном. Зустріч президентів Росії і Франції в замку Безансон у серпні 2019 року напередодні саміту "Групи семи" у Біарриці створила враження, що французький президент зацікавлений у ролі посередника у стосунках між Росією і Заходом. Путіну на той момент було важливо підживлювати цю ілюзію – і "нормандський саміт" створював для цього певні можливості.

Чи можна виключати, що такі "додаткові теми" не будуть турбувати Путіна завтра? Навіть на тих самих напрямках? Енергетична дуель між "Газпромом" і "Нафтогазом" продовжується, а ситуація навколо "Північного потоку2" надає їй особливого драматизму. А рішення Москви направити до Центральноафриканської Республіки – традиційної зони зацікавленості Парижу – додаткові військові сили – демонструє, що і з Макроном Путін своєї гри не закінчив. Ну і з Меркель він може бажати побачитись – хоча б після того, як саме у Німеччині довели ймовірність отруєння російськими спецслужбами опозиціонера Олексія Навального.

Так що "нормандський саміт" може відбутися і без будьякої капітуляції з боку Києва. Просто у долі окупованої частини Донбасу він нічого не змінить на краще.