У записі розповідають про фабрикування справи бронежилетів по команді, про обшуки та про тих, хто дає команду.

Після того, як Сергій Місюра, офіцер ЗСУ, звернувся до президента України Володимира Зеленського з вимогою пояснення, чому безпідставно українських офіцерів звинувачують у поставці ніби то зіпсованих бронежилетів до ЗСУ, Сергію прислали відео відвертої розмовою із працівником ДБР. Про це військовий розповів у відео.

"На цьому відео ви можете подивитися і почути, звісно, із заміненими голосами, як насправді робиться ця справа з бронежилетами, як вони прострілюються, хто дає команду, і взагалі побудьте в шоці як і я", – сказав Сергій Місюра.

Він також додав, що після перегляду даного відео прозрів і деякі його думки щодо цієї справи підтвердилися.

"Я не відповідаю за відповідність цього відео, але я мав вам його показати, тому що це, можливо, найгучніший провал новоствореного Державного бюро розслідування. І це підтверджує мої домисли стосовно політичного замовлення цієї справи з гучним скандалом про прострілені бронежилети", – наголосив Місюра.

Далі йдеться діалог із можливим працівником ДБР:

– У нас там все весело. Вічно якісь мутки постійно, двіжуха, іграшки у них підкилимні. Ледь на за скріпки готові битися. Хто кого підставить, хто кого підсидить.

– На як у всіх, короче. А керівництво що?

– Та теж ... керівництво. У них там свої якісь розклади. Один з одним на ножах і Труба теж зі всіма на ножах. Типу свої постійні проблеми. За крісло тримається, розумієш, так?

– Угу.

– Я не кажу, що там купили когось, роблять щось, хто його знає. Може вислужитися вирішив, може хтось підказав йому. Вся ця веселуха з біоніками, ти ж сам все чудово розумієш.

– Так а що там з біоніками насправді, можеш коротко пояснити?

– Коротше, що, вирішив вислужитися, наїхав на цей марченковський центр. Закупи, відкати якісь, всяке таке. Роздав накази бійцям. Бійці побігли. Копали-копали, хто його знає, що намагалися знайти. Знайшли бронік. Ми зараз тут, думають, наколупаємо. Повезли його кудись до Харкова в лабораторію. А там із броніком ніби все нормально було. Ну, але ж задача поставлена. Повезли до Києва в лабораторію, що там робили, хто його знає. Наколупали дірок у ньому коротше. Бійці-молодці, наколупали броню.

– Тобто бракована броня?

– Та що тобі сказати, нормальна. Нормальний бронік.

– Так ти ж кажеш прострелили.

– На як тобі сказати прострелили. Ну, стоїть задача. Хто знає, з чого там стріляли…. Якщо задача стоїть, то розумієш, зроблять. У Харкові в лабораторії не зробили, а тут зробили, розумієш? Труба сказав – пацани роблять. Маячня там, коротше, якась. Марченко цей, приймання ніби нормальне. Нічого не клеїться. Нічого не сходиться. Вони ж криворукі, розумієш, бронік брали без комісії.

– …

– Хто його знає, що там. Процедури ж є якісь, представник того, представник цього. Все під папірець повинно було зроблено, а зроблено все як зазвичай через .... Випробування теж, розумієш, процедури є якісь.

– Так а навіщо все це? Що вони там знайти хотіли?

– Хто його знає. Може вирішили, що треба прийти і там щось найдеться, а воно не знайшлося.

– Хороша стратегія.

– ... стратегія, не то слово. Розумієш, одна справа, вони криворукі. Я ж теж не з лісу вийшов, в 2014-му в самому ... був як раз. Я знаю, що там… бронікі які там, пластини.... Ми в кедах бігали. Ну, я тобто бачу, що було тоді, а що зараз, розумієш? Це ж, блін, нема порівняння. Хто його знає. Не знаю. Не розумію, навіщо це все. Чорт його знає, до чого ми йдемо.

– Ну чисто для галочки, козирнули, виконуємо.

– Да блін, для галочки. Розумієш, що ми, як мовиться, маємо у висновку. Труба дав наказ – бійці зробили. Що зробили, що стріляли? Жахаємо цього Марченка. Ну а далі що? Навіщо, хто його знає, розвалиться це все, не розвалиться. Я думаю, що все це розвалиться, однозначно. Через ... як звичайно все робиться. Жодних інших шляхів, розумієш, тому що нічого такого немає. Прокукарікали броніки – корупція, ко-ко-ко. Козли, блін. А далі що, до чого це? Далі нічого не буде. Ц/у получили – так не підходить. Людина вимагає результату. А результату немає, ну ось таке.

*як вказано у діалозі, Труба і Марченко можуть відповідати двом реальним особам:

 

Роман Труба – український прокурор, директор Державного бюро розслідувань;

 

Дмитро Марченко – начальник головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ.